Валентин Лукич Чемерис
народився 8 липня 1936 року у селі Заїчинці Полтавської області.
У 1954 році закінчив дніпропетровську середню школу. Якийсь період потім
працював у радгоспі «Нижньодніпровський», після нього був працівником
металургійного заводу ім. Комінтерну.
Видається з 1962 року, в тому числі й іноземними мовами.
В 1971 році закінчив літературний інститут ім. О.М.Горького (Москва),
працював на підприємствах Придніпров’я, в редакціях обласних газет,
Дніпропетровському видавництві „Промінь”. В 1989-1993 рр. — голова
Дніпропетровської організації Спілки письменників України, працював в
Адміністрації Президента України головним консультантом Президента з
питань літератури (1993-1994).
В 1996-2000 р.р. – секретар Національної Спілки письменників України,
член її Президії і Вищої Ради.
Багато років працював у редакції газети „Літературна Україна”
заступником головного редактора й завідуючим відділом сатири „Вишняк”.
Да, нужно. потому что это тоже люди, как и мы. Представте себя на их месте. Вам же тоже, как и им захочется чтобы вам помогли.
Эта сказка заставила подумать о силе сказанных слов или действий. Ведь если вспомнить, то конь не сразу простил мальчика за проявленную к нему злобу, а только после слов Панкрата: "Не пужайся, хороший он мальчик".
А теперь вопросы:
1) Какой Филька по характеру?
2) Как мальчик отнесся к просьбе раненного коня? А почему?
3) Что придумал Филька для спасения деревни?
4) Как помирились Филька и конь?
У меня 2 варианта- но мне по душе больше второй :3
дело было в лукошко-
на пол упала брошка,
её подхватила кошка,
отвлекала кошку мошка.
дело было в лукошко-
шла по улице кошка,
на голове блестела брошка.
а её украла мошка.
<em>Ты живешь в своих поступках, а не в теле.
Ты — это твои действия, и нет другого тебя.</em><em>Неужели, неужели я никогда больше не услышу, как он смеется? Этот смех для меня — точно родник в пустыне.
</em><em>Его полуоткрытые губы дрогнули в улыбке, и я сказал себе еще: трогательней всего в этом спящем Маленьком принце его верность цветку, образ розы, который сияет в нем, словно пламя светильника, даже когда он спит… И я понял, что он еще более хрупок, чем кажется. Светильники надо беречь: порыв ветра может погасить их…</em><em>
</em><em>
</em>