Веселий- весело, весілля, весло ( кор. вес)
Труд - трудитися (корінь труд)
Дружба подружка, друг,дружитимемо.
Мир- Миргород, миротворці, миритися
1) "В серці знайшла я теє слово чарівне, що й озвірілих в люи повертає" (Леся Українка "Лісова пісня")
2) "Іван був дев'ятнадцятою дитиною у гуцульській родині Палійчуків" (Михайло Коцюбинський "Тіні забутих предків")
3) "Хто знає, що робиться там, де людина не може бачити..." (Михайло Коцюбинський "Intermezzo")
4) "Хто ж буде дома їсти варити, наколи жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина?" (Ольга Кобилянська "Люина")
5) "500 рублів приданого, весілля на наш кошт, 2 годи доставлять в город топливо і деякі предмети на продовольствіє і хату поставить у городі" (Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля")
У поезії М.Рильського "Запахла осінь в"ялим тютюном"ми відчуваємо роздуми зрілої людини про те,що ж найголовніше у житті,у чому його принада й щастя.
Художні засоби:
Форма вірша:сонет.
Риторичне питання;"І нащо ж весна нам?"
Епітети:"тонкий туман","пісок рум"яний","свіжі айстри","килим золотий".
Авторський неологізм;"зорюють".
Метафори:"вкриє мудрість голову сріблом","ми тихі та дозрілі","вежі темної гордині","холодну,мовчазну глибінь".
Тема:Стан природи восени-старіння людини.
Ідея:Треба насолоджуватися життям, поки є така можливість.
Тут третий рядок правильно утворен. Ибо не может быть <span>найбільш ширший, а найбільш широкий. Ну а в 1 рядку не все сходится. </span>
Дерева сплять. До останніх хвилин клен утримував своє усохле, зморщене, але ще живе листя. До останніх хвилин в дощ і негоду він чекав сонячного променя, борючись з осінню, і нарешті дочекався, але вже було пізно. Осінь все сильніше і сильніше брала у свої руки владу над землею.
<span>Клен засинав. «До наступної весни», - співав один листок іншому, залишаючи гілку клена і плавно у парінні вниз, освітлений сонячними променями. Але ось вітер закрутив один листок, і він, то піднімаючись вгору, то опускаючись так низько до землі, що, здавалося, зараз впаде, перелетів до зовсім незнайомого йому дерева. І тепер йому нудно. Але не пройшло і однієї хвилини, як раптом до нього підлетів листок берізки, що стояла поряд з кленом, з якого зірвався перший листок. І зараз листок клена задоволений, адже у нього з'явився друг, і він не один. Куди не подивишся - усюди летить листя, переливаючись осінніми фарбами на сонці. Ось і настав перший листопад осені.
</span>
