Високе дерево, синє небо, ворожий кінь, довгошиїй гусак, пізня година.
Н. високе дерево, синє небо, ворожий кінь, довгошиїй гусак, пізня година.
Р. високого дерева, синього неба, ворожого коня, довгошийого гусака, пізньої години.
Д. високому дереву, синьому небу, ворожому коню, довгошийому гусаку, пізній годині.
Зн.(так само як і Н.)
Ор. високим деревом, синім небом, ворожим конем, довгошиїм гусаком, пізньою годиною.
М. на високому дереві, у синьому небі, на ворожому коні, у довгошийого гусака, у пізній годині.
Земля - земляний, землянка
1)У житті<span> кожного є багато </span>щасливих<span> моментів, але є й прикрощі</span>.2) Такрадісно, що<span> і в горі і в радості є людина, яка допоможе, підтримає і порадіє успіхам – це друг. 3) Не можна не погодитися з приказкою - «вірний друг ціни немає». 4) Друг - це безкорисливий помічник, <span>вірний захисник</span> і однодумець. 5) Життя без вірного друга було б нудним та монотонним.</span>
Зимова хуртовина панувала вчора в нашому місті. Ще зранку, сидячи на уроках в школі, я помітив, що погода псується. Спочатку за вікном стали падати з неба окремі сніжинки. Вітер підхоплював їх та відносив подалі. З часом сніг став падати густіше, а вітер ставав все сильніше. Сніжинки швидко кружляли у повітрі.
Небо затягли важкі снігові хмари, і воно набуло сірого кольору. На вулиці стало похмуро.
Коли після уроків я вийшов на шкільний ганок, то порив вітру одразу кинув мені сніг просто в обличчя. Вітер навіть здував сніг з кучугур та обсипав ним перехожих з ніг до голови. Почалася справжня завірюха. Дрібна сніжна крихта стала боляче сікти мені обличчя. Тому я прикрив обличчя шарфом та насунув шапку на лоба.
У цей день ми друзями вирішили не кататися на санках, а відразу розбіглися по домах.
Потім я чекав батьків з роботи. Дуже швидко впала темрява. А вітер зовсім розгулявся. У вікно я бачив, як люди йдуть вулицею та борються з хуртовиною,, ховаючи обличчя у комір. Тато з мамою прийшли додому та довго обтрушували сніг з одягу.. Папа показував мені, як у нього змерзли щоки: вони стали просто крижані. Він спочатку навіть не відчував, як я до них торкаюся.
Завірюха лутуювала весь вечір, завиваючи у дротах. А пізно ввечері я помітив, що нарешті стало тихо. На вулиці іскрився сніг, у казці. Було зовсім безлюдно. Всі поховалися по домівках від суворої зими.
Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з найчарівніших мов світу.Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися.Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх до роботи, З- і С-створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг, той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику!Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префіксиРоз- і Без-. "Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!"Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися...І нарешті ухвалили ПРАВИЛО:префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X, префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами.І все.
З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо ПРАВИЛА є обов'язковими для виконання.
