Во-первый, всякие недовольства — это всегда бунты и восстания, то бишь — как угроза верхушке, заправляющей всем, так и процветанию правящей династии, а во-вторых, земли разделены и розданы различным феодалам, а волнения в народе могут стать поводом для того, чтобы указать знати на ту или иную несправедливость, на их ошибки.
Историю древней Руси записывали в летописи.

Фараон (від давньоєгипетського «пер-о» – «великий дім») – назва правителя Давньоєгипетської держави. Починаючи з XV ст. до н. е. (період правління Тутмоса III) термін «фараон» постійно використовувався в єгипетських джерелах стосовно особи правителя держави; пізніше він перейшов у грецьку та європейську мови, а звідти – до сучасних європейських мов.
• Фараон, як вважалося, отримував свою владу від бога сонця Ра, був земним утіленням бога Гора і нащадком бога Озіріса.
• Одноосібний правитель держави, що був одночасно верховним правителем і головним жерцем.
• Символами влади фараона були:
- подвійна червоно-біла корона, яка символізувала владу над Нижнім (червоний колір) і Верхнім (білий колір) Єгиптом, прикрашена зображенням священної змії кобри;
Фараон Рамзес ІІ на колісниці. - скіпетр, який фараон нібито отримав від бога сонця Ра, що підкреслював божественне походження його влади;
- кнут, що означав право фараона покарати будь-кого зі своїх підданих.
• Усі розпорядження в державі надходили від імені фараона й виконувалися так само неухильно, як воля богів. Військом міг командувати лише фараон.
• Для управління державою фараон призначав у її області (номи) номархів, а також надавав знаті посади суддів та різних начальників («начальник доручень», «начальник Будинку Зброї», «керівник пустелі» тощо).
• Фараон вважався богообразним володарем, якого єгиптяни сприймали як гаранта порядку у світі та переможця темряви. Він уособлював життєву силу країни, здійснював ритуали, завдяки яким, на думку єгиптян, змінювалися пори року й розпочиналися розливи Нілу.
• Усе життя фараона було суворо регламентоване й повністю підпорядковане спеціальним ритуалам. Змінити щось у них за своїм бажанням фараон не міг.
• Ім’я кожного фараона мало певне значення: наприклад, Рамзес – це «народжений Ра», Аменхотеп – «Амон задоволений» тощо. Проте промовляти вголос ім’я фараона заборонялося: про нього казали «він», «його величність».
• Єгипетський фараон був не тільки правителем держави, а й відігравав роль головного стрижня всього єгипетського суспільства, яке було зобов’язане йому не лише своїм розвитком, але й фактом свого існування.
• Після смерті фараона його владу успадковував син або інший родич.
Автором данного выражения выступает Н.И. Матузов. Всем нам прекрасно известно, что государство отличается правовым статусом. Наличие данного статуса позволяет сформировать защиту каждого индивида. Правовой статус базируется на законодательной базе, которая считается обязательной для выполнения всеми жителями и государственными инстанциями. В законах прописываются своеобразные нормы поведения, а также определяются меры наказания. В тоже время, существует такой принцип, который говорит о возможности осуществления тех действий, которые не запрещены законом. Это либерально-демократический принцип, который определяет право каждого человека на свободу своих действий, но исключительно в рамках установленного законодательства. В тоже время, такое понятие не может распространяться на государственные, властные структуры, которые имеют иное правило – не запрещено все то, что прямо разрешено законом.
<span>принято назвать древнейшую страну (территорию) в междуречьи рек Евфрат и Тигр ,</span>арабы после курды называли
