1. Дік Сенд
2.15 років
3.Хлопець рано став сиротою, позбавлений батьківської опіки та
материнської ласки. Його ще малим знайшов чоловік на піщаному березі і
дав йому таке ім’я.
4.Після неймовірної подорожі він вирішив стати справжнім капітаном. Тому
завзято вчився. У вісімнадцять років Дік Сенд з відзнакою закінчив
мореплавну школу. Одержавши диплом, став капітаном одного з суден
Джеймса Уелдона. Так завдяки наполегливості та праці здійснилася
найзаповітніша мрія хлопця.
5. Коли читач зустрічає героя, Дік був середній на зріст, міцно
збудований, із синіми розумними та рішучими очима, обличчям хороброї та
завзятої людини. Його неабияка сила волі не один раз допомагала йому. У
п’ятнадцять років хлопець уже міг приймати рішення і доводити до кінця
свої задуми. Його вигляд жвавий та серйозний привертав до себе увагу.
6.У подорожі Дік Сенд проявив себе сміливим, впевненим та рішучим моряком.
Також виявилась його щедрість, ученість, хитрість, передбачливість,
обачність та спритність. Юний капітан врятував негрів з тонучого човна,
навчив морської справи та зробив своїми помічниками, у Африці охороняв
усіх пасажирів від небезпек, Гаріса та Негори, котрі були у змові
продати негрів у рабство. Пережив біль та муки, щоб врятувати своїх
друзів.
7.. П'ятеро афроамериканців, що випадково опинилися на кораблі, допомагають Діку допливти до Америки, саме туди повинен був дістатися корабель. Але підступний Негоро, корабельний кок, таємно змінює курс і друзі потраплять до Африки,
а не до Америки, бо Негоро, агент рабовласників, намагається помститися
Діку, за те що той випередив його у зайнятті посади капітана корабля, а
афроамериканців продати у рабство, щоб отримати прибуток. Всі пасажири
брига «Пілігрим» опиняються у смертельній небезпеці, з якої їм вдається
вийти живими лише завдяки Діку Сенду.
8.Мені дуже подобається цей герой. Адже він виявив не аби яку сміливість у подорожі і не зважаючи на всі труднощі Дік не здався і У вісімнадцять років Дік Сенд з відзнакою закінчив мореплавну школу.
Одержавши диплом, став капітаном одного з суден Джеймса Уелдона. Так
завдяки наполегливості та праці здійснилася найзаповітніша мрія хлопця.
Золотой луг,Анчар,Белая Радуга,Выскочка.....
В своем произведении Островский представляет нам жестокую купеческую среду, олицетворяющую «темное царство». Автор показывает целую галерею отрицательных образов на примере жителей города Калинова. На примере горожан раскрывается их невежественность, необразованность, недоверие, приверженность к старым порядкам. Можно сказать, что все калиновцы находятся в кандалах старинного «домостроя». Яркими представителями «темного царства» в пьесе являются «отцы» города в лице Кабанихи и Дикого. Марфа Кабанова истязает окружающих и близких ей людей упреками и подозрительностью. Она во всем опирается на авторитет старины и ждет того же от окружающих.
<span>Герои Грина размышляют о смысле жизни,
мечтают, ищут свой путь, верят в чудеса и боятся невозможности чуда. Важно
понять другого человека, заглянуть в его душу, удивиться и принять, открывая
для себя новые грани в окружающем мире. Главный герой сделал это, открыв свое
сердце для Бегущей по волнам.</span><span>В этой книге так ясно и реально можно почувствовать шум
волн, терпкий запах моря и его соль на своих губах. Море обнимает, укачивает,
окутывает тебя своим течением, а потом окатит холодной волной и заставит
удивленно смотреть вдаль... И вдруг там, на горизонте в сочных красных лучах
заходящего, ослепительно яркого солнца, ты увидишь ее, бегущую по волнам. То ли
реальность, то ли видение. Фрэзи Грант. Ее фигуру окутывает кружево, она легка
и невесома, скользит по волнам, вперед к свободе, к далеким островам и землям,
где бродят чудеса, и обязательно живет вера в необыкновенное.</span>
«Шевченко – наш сучасник», – звикли казати ми, але небагато хто розуміє, що власне значить цей вираз.Сьогодні деякі люди ставляться до літератури скептично. Мовляв, застаріли ці пристрасті, а час, про який йдеться в літературних творах, давно минув. Це помилка думати так, і дуже серйозна помилка! В українській літературі існує багато чудових авторів, творами яких зачитується чимало людей. І, мабуть, одним із перших тут треба назвати нашого Кобзаря.Твори Тараса Григоровича Шевченка, на мій погляд, не застаріють ніколи: надто вже палка душа, осяяна світом могутнього розуму, стоїть за ними. Кобзар володів даром пророцтва: як інакше можна пояснити деякі з його віршів? Узяти, наприклад, поезію, де Шевченко звертається до всієї української спільноти: «І мертвим,і живим, і ненарожденним...» . Кожна фраза, кожне слово тут, як опік. Дійсно, у цьому творі чується живий голос Кобзаря, який звертається водночас до всіх і кожного зокрема. А «Гайдамаки»? Сторінки цієї поеми перегукуються з подіями XX століття – громадянською та другою світовою війною. Якщо ж перечитати цикл віршів «У казематі» , то також виникають історичні паралелі з певною добою в нашій історії. І подібних прикладів можна навести багато. Та хіба лише історичними паралелями вимірюється сучасність Шевченкового слова?Хтось із іноземних дослідників зауважив, що більше ніде йому не доводилося бачити такого ставлення до поета. Шевченко став пророком нашого поневоленого народу. Кожен українець вірив у те, що Кобзар і після своєї смерті любить, жаліє і вчить його.У незалежній Україні зроблено все, щоб віддати Кобзареві всю шану, повернути поету чималий народний борг. Сьогодні ми знаємо дуже багато про життя і творчість Тараса Григоровича. Нам відомо, що Шевченко не був ані святим, ані людиною, зануреною у надхмарні світи. Він був людиною розумною, інтелігентною та обдарованою. А життя Кобзаря можна вважати мірилом нашої історії.Гортаючи сторінки Шевченкового «Кобзаря», ми маємо змогу замислитися й над власним життям. Сучасність заповнює нас, але ми ані на мить не забуваємо, чиїми сучасниками ми є. Так, бути сучасником Кобзаря – це велика честь.