Кожен з нас має берегти природу. Це добра матуся, що смачно годує, забезпечує різноманітними корисними ресурсами, одягає і зігріває. А ми, натомість, тільки руйнуємо її красу: вирубуємо ліси, висушуємо озера, забруднюємо повітря, вбиваємо тварин, саджаємо їх у клітки, і все перетворюємо на не живе каміння... Великі підприємці думають лише про ті гроші, які вони зароблять сьогодні, якщо збудують шкідливий, але прибутковий завод, та чи задумуються вони, що на відновлення природи у майбутньому вони покладуть в десятки разів більше грошей.
Серед білого дня - у всіх на виду
кури не клюють - багато (чогось)
кинути рукавичку - виклик
1.Радіти (в основному радість виграє в очах )
2.Мати поганий настрій
3.Не доклавши певних зусиль -не отримаєш результату
4.Битися
5.Швидко йти чи бігти
6.Дуже перлякатися
7.Позбутися певного становища (наприклад посади)
8.Забути або не вирішувати якоїсь проблеми
9.Дуже втомитися
10.Запаморочення , неможливість зосередитись
11. Погана орієнтація в просторі(або подібно до 10.)
Почався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людей уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на рибалку.
Але одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки.
Ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці Олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству.
Тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город Олексія, щоб зібрати урожай, допомогти однокласнику. Так ми і зробили. До нас ще приєдналася мама Петрика, яка давала вказівки, радила.
Працювали ми до темряви. Зате вже пізно вечором привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, бо він шофер.
Олексій не зрозумів одразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості.
<span>Розчулений, він щиро подякував усім нам за допомогу та увагу до його сім'ї.</span>
Сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо Заспокоєний, я усміхнувся світу.Срібним маревом повиті,коло сіл стоять тополі.Наляканий громовицею, кінь техесенько заіржав.<span>Стояла темна ніч,холодна, вітряна.</span>
