Н.в Птах
Р.в. птаха
Д.в птаху
З.в птаха
О.в птахом
М.в на птаху
[вимал'овуйут'] - наголос на о, и наближене до е.
Яке ж саме буде моє місто через 100 років? На це запитання дуже складно відповісти. Ще років 100 назад люди мріяли, що будуть машини, які будуть літати. А дзуцьки! Зараз звичайнісінькі автомобілі. Зараз для нашої планети складний час. Несправедлива політика, бескінечні війни. А що буде далі? Я мрію, що через 100 років на нашій планеті був мир та спокій! Була нова ера технологій. Але не в якому випадку не військові знаряддя! Я просто хочу вірити у те що зараз неможливе. Що зараз коїться? Це хаос! Тому ми, нове покоління, повинні врятувати нашу планету від великого хаосу, щоб наші внуки та правнуки подякували нам.
<span><em>Речення
з</em><em>відокремленим означенням</em></span><em>
</em>
<span>
Давали гроші —
таляри биті, |<em>людям
дуже милі</em>|,
та дядько Лев
заклявся на життя,
що дуба він повік
не дасть рубати.</span>
__
<span>Мені здається часом, що верба,
|<em>ота стара|, |сухенька|</em>,
то — матуся.</span>
__
<span>І
снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні
самоцвіти,
стелилися незнані
трави, квіти,
<em>|блискучі|, |білі</em>|...
</span>
__
<span>...От і
розбіглася на морі супротивна хвиля,
а з теї хвилі
вилетіли коні,
як жар, <em>|червоні|,</em>
<em>
|у червону колясу
запряжені</em>|...</span>
__
<span>Ні,
ти сам для мене
світ, |<em>миліший|, |кращий</em>|,
ніж той, що досі
знала я, а й той
покращав, відколи
ми поєднались.</span>
__
<span>Доню,
давно готові шати
для царівни,
але вона десь
бавилась, <em>|химерна</em>|,
убравшися для жарту
за жебрачку.</span>
__
<span>І з долу вгору він до мене звів
такий болючий
погляд, |<em>повний туги</em>
<em>
і каяття палкого</em>|,
без надії...
</span>
__
<span>Будуть приходити люди,
|<em>вбогі й багаті|, |веселі
й сумні|</em>,
радощі й тугу
нестимуть мені,
їм промовляти душа
моя буде.</span>
__
<em>Леся
Українка «Лісова пісня» </em>
