Олег ходил в походы против древлян, северян, кривичей, радимичей, дулебов. В 882 году ходил на Киев и таким образом объединил северную и южную Русь (Киев и Новгород). Также в 907 и 911 годах совершил поход в Византию, и в тех же годах заключил выгодные мирные договоры с Византией.
Игорь ходил в походы против уличей и тиверцев, а также древлян, которые и убили князя при очередной попытке сбора дани. В 941-944 годах ходил на Византию. При этом в 941 году его корабли были сожжены "греческим огнем", а в 944 году он совершил успешный похож и заключил договор.
Походы Святослава были наиболее успешные. Он присоединил вятичей, горские племена черкесов и касогов, ходил на Волжскую Булгарию, Болгарию, в 960х разгромил Хазарский каганат и завоевал его столицу Итиль. В 971-72 воевал с Византией, а в 972 был убит печенегами у Днепровских порогов. Именно поэтому историки частр называют Святослава Александром Македонский Восточной Европы.
Ответ:
здесь, на этом сайте
Объяснение:
посмотри есть презентация про Литературную деятельность екатерины 2!!
зайди на этот сайт, там можно скачать. lusana. ru
Ответ:
В ходе Второй Мировой войны были проведены несколько крупных международных конференции антигитлеровской коалиции:
- Московская
- Тегеранская
- Ялтинская
- Потсдамская
Объяснение
- <u>Московская конференция</u> (29 сент. 1941 г. – 1 окт. 1941 г.)
Основным вопросом Московской конференции стал вопрос об экономических поставках в СССР. В итоге, в ноябре 1941 г. СССР присоединятся к ленд-лизу (США поставляет технику, боеприпасы и продовольствие СССР за дальнейшую выплату).
- <u>Тегеранская конференция</u> (28 ноября– 1 декабря 1943 г.)
По итогам данной конференции было принято решение об открытии второго фронта до лета 1944 г.; обсуждены вопросы о послевоенном устройстве мира; СССР признал, что готов начать войну с Японией после разгрома Германии.
- <u>Ялтинская конференция </u>(4-11 февраля 1945 г.)
В результате Ялтинской концеренции было принято решение о разделе Германии на зоны оккупации между СССР, США, Великобританией и Францией; СССР подтвердил вступление в войну против Японии через два-три месяца после войны.
- <u>Потсдамская конференция</u> (17 июля – 2 августа 1945 г.)
В Потсдамской конференции сторону США представлял Г. Трумэн. Были приняты решения о демилитаризации, денацификации, демокартизации, децентрализации Германии (принципы «четырёх Д»); о выплате репараций СССР и передача СССР Кенигсберга (Калининграда).
Особливо важким було політичне і соціально – економічне становище українських земель, які опинились в 20-х–30-х роках у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини (приблизно7 млн. українців).
Найбільша кількість українців (5 млн. осіб) проживала на території загарбаній Польщею: Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина та Підляшшя. Польський уряд обіцяв країнам Антанти, що забезпечить права національних меншин, надасть Галичині автономію, проте зразу ж забув про свої обіцянки. Більше того, уже в 1924 p. прийняв закон, яким забороняв користуватися українською мовою в урядових установах і органах самоврядування. Більшість українських шкіл було переведено на двомовне навчання (фактично польськомовне). В Львівському університеті було закрито українські кафедри, кількість українців у ньому становила не більше 5–10 \%.
Відбувалася колонізація українських земель польськими осадниками (переселенці з Польщі, насамперед колишні військові, яким уряд роздавав кращі землі). За законом від 17 грудня 1920 р. вони могли безкоштовно отримати з державного фонду до 45 га землі. Лише протягом 1921-1922 р. осадникам було роздано під колонізацію, зокрема: на Волині – 112 тис. га, на Поліссі – 113 тис. га, у Східній Галичині – майже 200 тис. га. До 1938 p. їх прибуло в села 200 тис., крім того у міста – 100 тисяч. Вони займали посади дрібних чиновників, поліцаїв, поштових і залізничних працівників тощо.
<span> Необхідно врахувати і те, що в економічному відношенні західноукраїнські землі були аграрними колоніями Польщі, які постачали сировину і дешева робочу силу. </span>
Польські владні структури посилили гоніння на православну церкву, яка на Волині, Поліссі і Холмщині була основною опорою української національної самобутності. 190 православних храмів було зруйновано, понад 150 – передано католикам і уніатам. Із 380 православних церков, що були на Волині до 1914 р., залишилось лише 51.
У пошуках кращої долі тисячі українців емігрували за кордон. Інші – ставали на шлях боротьби проти польських порядків за своє соціальне і національне визволення. Точкою відліку такої боротьби можна вважати 20-тисячний мітинг на початку 20-х років у Львові біля собору Св. Юра, на якому усі присутні проголосили клятву, зачитану визначним діячем галицького національно-визвольного руху Ю. Романчуком: „Ми, український народ, клянемося, що ніколи не погодимося на панування Польщі над нами й кожну нагоду використаємо, щоб ненависне нам ярмо неволі зі себе скинути та залучитися з цілим великим українським народом в одній, незалежній, соборній державі”.
Певний опір колонізаторській політиці властей чинили кооперативні організації, культурно-просвітницькі товариства „Просвіта”, „Рідна школа”, молодіжні об’єднання „Сокіл”, „Пласт” та інші організації і політичні партії.
Найчисельнішим і найвпливовішим серед них було Національно-демократичне об’єднання (УНДО) під проводом Д. Левицького, В. Мудрого, С. Барана та ін. Провідними ідеями УНДО були: право на національне самовизначення, соціальна справедливість і демократія, проведення аграрних реформ.
Ліве крило в боротьбі трудящих краю представляла Комуністична партія Західної України (КПЗУ), яка діяла в підпіллі, спираючись на легальну організацію – робітничо-селянське соціалістичне об’єднання (сельроб). У 1934 р. в її рядах нараховувалось понад 4 тис. осіб.
Заради історичної справедливості необхідно відзначити, що опозиційний рух української громади в Польщі негласно підтримувався з СРСР, перш за все шляхом фінансового „підгодовування” місцевих організацій. Як відзначає член-кореспондент НАН України Володимир Литвин („Голос України, 2002, 9 листопада0: „Уряд радянської України щорічно витрачав на це з санкцій Москви сотні тисяч золотих рублів. Найбільшими споживачами таємного кошторису були Львів і Варшава. Фінансувалися різноманітні культурно-просвітницькі і економічні організації – Сель роб, УНДП, приватні українські школи, кооперативні спілки та видавництва, журнали „Культура”, „Праця”, „Нові шляхи”, газети „Рада”, „Сіла”, „Світло”, національний етнографічний музей у Львові, Наукове товариство ім.. Т. Шевченка.
У 30-х роках зростає вплив націоналістичних угрупувань, зокрема такого ідейно-політичного руху, як Організація Українських Націоналістів (ОУН), яка була утворена в 1929 р. у Відні (очолив Є.Коновалець). Вона дотримувалася військових засад керівництва – конспіративних методів і суворої дисципліни, здійснювала акти саботажу (підпали маєтків поміщиків і садиб осадників, руйнування телеграфної і телефоннох мережі, диверсії на залізницях і т. п.), експропріації банків, майна державних установ, а також проводила кампанії політичного терору проти представників польської держави і тих українців, які не погоджувались з політикою ОУН.
<span>
</span>
<u>10 век</u> Олег назначает Киев столицей Руси. Из Киева предпринимает поход в Царьград.
<span>Св.Ольга мстит древлянам за смерть своего мужа Игоря, а позднее принимает в Киеве христианство по православному обряду.
Князь Святослав положил конец господству хазар на юге России. Завоевал Болгарское царство на Дунае, но оттуда был вытеснен греческим императором Иоанном Цимисхием.
Владимир Святой покорил часть прикарпатских славян, затем - греческий город Корсунь, где и принял крещение по греческому обряду. Крещение Руси, 988 г.
<u>11 век </u></span><span>Ярослав Мудрый победил печенегов при г.Киеве (Киево-Софийский собор); основал гг.Ярославль, Юрьев; издал "Русскую правду" и в 1054 г. положил начало разделению Руси.
В княжение сына Ярослава, Изяслава I, преподобный Антоний основал Печерский монастырь, а преподобный Феодосии ввел в нем общежитие. В княжение Святополка</span> II <span>Изяславича ослеплен Давидом Василько, князь Галицкий.
<u>12 век</u> </span>Княжение Владимира Мономаха в Киеве, 1113 - 1125.
<span>Усиление Владимиро-Суздальского княжества при Юрии I Долгоруком и Андрее Боголюбском. Основание г.Москвы Юрием I Долгоруким. Погром Киева войсками Андрея Боголюбского в 1169 г. Принятие титула великого князя Андреем Боголюбским. Великий Новгород достигает наивысшего торгового могущества.
<u>13 век</u> </span><span>Первое появление татар и победа их при реке Калке над галицким князем Мстиславом Удалым и другими южными князьями, 1223.
Нашествие Батыя на Северо-Восточную Русь, 1237, и гибель великого князя Владимирского в сражении с татарами при р.Сити.
Разорение Батыем Юго-Западной Руси. Начало Золотой орды. Ярослав II Всеволодович первым из князей признан Батыем старшим между всеми русскими князьями.
Победа Александра Ярославовича над шведами, 1240, и над ливонскими рыцарями на Чудском озере (Ледовое побоище)</span><span>.
<u>14 век</u> </span>1. Великое княжество Литовско-Русское. Литовские князья - Гедимин (основатель Вильно), Ольгерд и Витовт - присоединяют к Литве русские юго-западные земли.Сын Ольгерда Ягайло делается польским королем и обращает в католичество литовский народ, 1386.<span>2. Великое княжество Московское.
Московский князь Иоанн Калита, 1328-1341, приобретает в орде у хана Узбека титул великого князя; при нем же митрополит св.Петр переселился из г.Владимира на Клязьме в Москву.
Митрополит св.Алексий и игумен и основатель Троице-Сергиева монастыря преп.Сергий способствуют усилению Москвы в княжение Димитрия Донского, внука Калиты. Победа Димитрия Донского над ханом Мамаем и его полчищами на Куликовом поле 8 сентября 1380. Разорение Тохтамышем Москвы.
<u>15 век</u> </span>Иоанн III, 1462Ч1505. Брак его с Софией Палеолог, племянницей последнего византийского императора, и вывоз в Москву из Италии и других западных стран мастеров и сведущих людей.
<span>Новгородские бояре, с Марфой-посадницей во главе, пытались отдаться под покровительство польского короля и великого князя литовского Казимира IV, сына Ягайло, но Иоанн III не допустил совершиться этому и подчинил Новгород Москве. Он положил также конец Тверскому княжеству и присоединил к России Чернигов, Новгород-Северск и некоторые другие города Литовской Руси. Поход хана Золотой орды Ахмата на Московское царство и свержение Иоанном III монгольского ига, продолжавшегося от 1240 до 1480.</span>
