Краткая легенда об Арионе повествует нам о жизни Ариона, что родился в Мемфинах. Его увлечением была игра на кифаре и он считался одним из лучших кифаредов. Арион стал создателем нового на тот момент жанра — дифирамба и даже обучил его исполнению хор в городе Коринфе, где он прожил большую часть своей жизни. Но ему хотелось чего-то нового, поэтому он отправляется в Италию и Сицилию. Там он обзавелся большими богатствами и уже с нажитым добром он решил вернуться обратно, на родные земли. Для этого он нанимает коринфский корабль, так как только коринфянам мог доверять настолько, чтобы перевозить на корабле богатства. Но, Арион прогадал. Мореходы задумали недоброе. Они решили забрать богатства Ариона, а самого его убить. Узнав об из замысле, Арион просит не убивать его, и предлагал забрать богатства, но мореходцы были неумолимы. Единственное, на что они согласились, так это исполнить последнее желание Ариона, а оно было таковым. Переодевшись в одеяния певца, Арион пожелал исполнить в последний раз свою песню на кифаре. После исполнения песни, он бросился в океан. Но, ему посчастливилось выжить. На звуки песни, как рассказывают, приплыл дельфин, который и спас парня, доставив его на своей спине к Тенару. Оттуда парень в своем наряде направился в Коринф, где рассказал о случившемся правителю, но Периандр не поверил Ариону и запер в темнице. Но сам стал следить за мореходами, а вызвав однажды к себе, расспросил их об Арионе. Они же стали излагать придуманные истории, но, увидев Ариона, рассказали всю правду. Именно такая легенда существует среди лисбосцев и коринфян.
Верно. Горожане уточняли время суток по часам на башне. Была только одна стрелка - часовая. Минутной стрелки не было.
Ответ:
Візантійська імперія з’явилася в 395 році, після того, як розпалася Велика Римська імперія. Вона проіснувала півтисячоліття. Спочатку вона називалася Романією. У Західній Європі її довгий час називали як Грецька імперія, так як більшу частину населення становили греки. Самі жителі держави звали себе римлянами або ромеями. Тільки в XV столітті спадкоємицю Римської імперії стали іменувати «Візантією». Територія Візантії була величезною – близько 1 млн. км2. Вона займала 3 континенти: Африку, Європу, Азію. Столиця Візантійської імперії, Константинополь, існував ще в період Великої Римської імперії. У Середньовіччі це було найбагатше місто в Європі. Візантію, як і інші держави, спіткала доля вторгнення варварів. Але їй вдалося уникнути великих втрат завдяки мудрій політиці. Слов’янським племенам, які брали участь у Великому переселенні народів, дозволялося селитися на окраїнних територіях імперії. Це сприяло заселенню кордонів, до того ж слов’яни виступали щитом для загарбників. Основа економіки держави – торгівля і виробництво. Так як на території існувала велика кількість багатих міст, то в Візантії були всі товари, необхідні для життя. У період V – VIII століть розцвіли візантійські порти, адже на дорогах купців чекало багато небезпек. Верховна влада належить імператору. Його побут був облаштований надзвичайно багато і шикарно. Центральне управління здійснювалося відомствами: податкової установи, військової каси, пошти, зовнішніх зносин, управління майном імператорської сім’ї і так далі. Царський двір обслуговували палацові секрети. Візантійська імперія успадкувала основи римського судочинства і римське право. Тут функціонували такі поняття як юриспруденція, закон, право, звичай, норми кримінального процесу і права. В державі існувала чітка податкова система. Селянин або вільний городянин платив мита та податки в казну з будь-якого виду трудової діяльності і свого майна. Плата вилучалася за сад, місто, за свійську худобу та приміщення, в яких її тримали, за човен і корабель, за лавку і майстерню.