Мольєр — літературний псевдонім Жана Батіста Поклена, видатного французького драматурга і театрального діяча. Він народився у 1622 році в Парижі в сім’ї буржуа. Батько його був королівським шпалерником, і син мав
Успадкувати цю професію. Але все було інакше. Жан Батист Мольєр став актором. Його п’єси «Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп» назавжди увійшли в історію літератури як зразки «високої комедії».
Остання «висока комедія» Мольєра — «Міщанин-шляхтич» — написана в жанрі комедії-балету. На замовлення короля автор увів у твір турецькі танці, не порушивши при цьому структури комедії. Особливість твору полягає в тому, що комедія характеру подана на фоні комедії звичаїв. Носії звичаїв — усі персонажі комедії, за винятком головного героя — Жур-дена. Тільки всі персонажі разом можуть представити ці звичаї, як, приміром, представляють їх дружина та дочка Журдена, його слуги, вчителі, аристократи Дорант і Дорімена. Вони мають лише характерні риси, але не характери. Такі риси, навіть комічно загострені, не порушують правдоподібності характеру. І тільки Журден, на відміну від персонажів комедії звичаїв, постає як комічний характер. Особливість комічного характеру персонажів Мольєра полягає в тому, що в його основі лежить реальне явище або тенденція життя, але в комедії вони подаються в такому концентрованому вигляді, що герой виходить за межі природності. Таким є і Журден, буржуа, котрий вирішив стати шляхтичем. Сорок років він існував у своєму світі і не знав жодних суперечностей. Світ цей був гармонійним, бо все в ньому на своїх місцях. Прагнення потрапити у світ шляхтичів руйнує цю гармонію і сімейний лад. Журден стає і тираном, який перешкоджає щастю власної дочки тільки тому, що її обранець не аристократ, і разом із тим наївною дитиною, яку легко обманути, граючи на його пристрасті до дворянства. Журден викликає і веселий сміх, і сміх сатиричний, осудливий.
Вустами свого героя Клеонта Мольєр проголошує ідею п’єси: «...Удавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву... Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину. Негідно ховати своє справжнє походження, з’являтися товариству на очі під чужим титулом, видавати себе не за те, що ми є насправді...»
Але ця ідея суперечить розвиткові сюжету комедії. Благородний Кле-онт, щоб домогтися згоди на шлюб із Люсіль, видає себе за сина турецького султана, а чесні пані Журден та її дочка Люсіль, допомагають йому в цьому. Обдурити Журдена вдалося, але, врешті-решт, він сам і перемагає, бо примусив чесних і порядних людей обманювати, вдавати із себе того, ким вони насправді не були. Під впливом журденів світ змінюється — такий висновок робить автор. Мольєр висміює і буржуа на зразок Журдена, і таких аристократів, як Дорант і Дорімена, із їхніми бажаннями скористатися багатством наївної людини.
Висновок. Мольєр виробив власні творчі принципи. Він широко застосовував усі види комічного: перебільшення, фарс, комізм ситуацій, звичаїв і характерів. Але ці комічні епізоди набували цілком серйозного звучання, викривали явища, які заважали людській гідності. Творчість Мольєра, крім іншого, мала значний вплив на подальший розвиток театру і драматургії.
Опорні слова: комедія звичаїв і комедія характерів, ідея п’єси, об’єкт висміювання, перебільшення як засіб комічного, комізм ситуації.
