їх придумують для того, аби зацікавити читача. адже завжди цікаво читати про інші світи
Назва: "Так ніхто не кохав"
Автор: В. Сосюра
Рід: лірика
Вид: інтимна
Тема: розповідь про найсвітліше в світі почуття - кохання.
Ідея: сила кохання величезна та неосяжна.
Худ.засоби:
Епітети: щасливі очі, зорі ясні, солодка мука.
Уособлення: дише тихо і легко...простягає до зір свої руки (весна).
Звертання: зорі ясні.
Риторичне запитання: де ви бачили більше кохання?
Строфа: катрен
Рима: неграматична (р<span>имуються слова різних частин мови: очей-тече, мною-лободою)
</span> Римування: абаб (літ/кохання/землі/зрання - перехресне)
Кохання звеличує людину, підносить. Ліричному герою здається, що він покохав настільки сильно, що ніхто не мав окрім нього таких почуттів. Все навколо здається йому прекрасним, а земля наче радіє разом з ним.
Жанр твору: повість автобіографічної трилогії.
Імена головних героїв: Климко
Імена другорядних героїв: Наталія Миколаївна, тітка Марина, Зульфат
Стислий переказ твору: Климко прокидається від холодної роси на ногах. Він вирушив по сіль. За склянку з нею можна наміняти їжі. Згадує своє життя з дядьком Кирилом (машиністом паровоза)Одного разу в паровоз з дядьком влучила бомба. Так хлопчик осиротів. В його барак розбомбили, тому він йшов у чому був. Підбадьорює себе, що скоро добереться до міста Слав`янськ, а там солі - скілько хочеш. Голодний Клим знаходить город, де підкріплюється печеною картоплею. Його ноги втомилися і замерзли, відмовлються іти далі. Від відчаю він спочку б`є іх, а потім розтиє і потроху іде далі. Згадує про свого друга Зульфата і вчительку Наталію Миколаївну з дівчинкою Олею. Через брак іжі, Клим і вирує по сіль. Далі приходить до міста на базар. Там знайомиться з безногим дядьком і дівчиною. Та смпочку злякалася його. Дядьком овив, що з таким натсроєм вона нічого не продасть, і зпропонував ій поставити свою речі біля своїх. Раптом набігають поліцаї з ціллю ловлі молодих людей для відправки до Німеччини. Дядько і Клим відбивають у них дівчину. У якості вдячності вона дає йому трішки солі, а дядько - тапочки. Отямився Климко і ліжку тітки Марини. Вона виходила його, поїла молоком. Хлопчик подумав, було б добре принести молока Ользі, почав розбавляти його водою. Дійшло до того, что воно втратило свій смак та стало схожим на воду. У вдячність допомагав по дому як міг. Марина запропонувала хлопцю залишитися з нею назавжди, на що він відмовився. Повертався додому залізницею у таварному вагоні. Прокився від грохоту і помітив на дверях німця. Той наказав виходити. Вони били пасажирів. не жаліючи ні дітей ні жінок. Зупинися на Дебальцево. Климко був вимушений длі йти пішки. Другого дня Климко підходив до своєї станції. У нього був мішок із сіллю, харчами, навіть пляшечка молока, яка дивом не розбилася при падінні. Раптом у висілку почувся постріл. Від переїзду біг чоловік. За ним - двоє в чорному. Хлопець зрозум що сталося і показав йому дорогу, де той міг би сховатись. Пролунала автоматна черга. Климко впав. З пробитого мішка потекла на дорогу сіль. На Зустріч біг Зульфат і кричав:"Климко-о!".
Власні думки: твір Г. Тютюнника не залишив мене байдужою до теми війни і людської жорстокості. Я була вражена героїчними вчинками хлопчика, який не розгубився і не злякався. Залишившись сиротою, дитина могла зламатися і озлобитися на світ, але Климко - сильний хлопчина. Він не міг смостерігати за стражданнями інших (наприклад, випадок з вчителькою). Героя вразила і надихнула її самовідданість і біда, в якій вона опинилася. Клим проходить велику відстань пішки заради тих, хто черкає на нього. Його не здатна зупинити навіть тітка Марія, яка прихистила хлопчика, хоча він би замінив їй рідного сина, а вона стала б для нього матір`ю, якої не вистачало головному герою. Хлопчик повернувся додому з виконанним прихонням, але Климку притаманне гостре відчуття справедливості, був не байдужою людиною. Тому в кінці показує напрямок, де можна сховатися солдату ( чоловік у солдатському галіфе з розв`язаними поворозками і гімнастерці без реміняки) за що і був вбитий нацистами. Буже боляче розуміти, що така героїчна дитина, нехай в книзі, помирає. Цим автор підкреслив на прекрасних якостях Климка, які неможливо придбати з досвідом, і закликав виховувати в собі добру людину.
Ответ:
У духовних шуканнях Жульєна Сореля можна виділити кілька етапів: життя у Вер'єрі у своїй родині, а потім гувернером у сімействі мера пана де Реналя; перебування в Безансонській духовній семінарії; Париж, особняк маркіза де Ла-Моля; злочин і каяття у в'язниці.
Найважчим періодом у духовному становленні головного героя був безансонський період.
Думка про те, щоб стати священиком, виникла ще у Вер'єрі, коли Жульєн зрозумів, щ о іншого шляху зробити кар'єру для нього, простолюдина, не існує. Він ніколи не був набожним, але дуже хотів пробитися нагору. І хоча в Безансонську семінарію він пішов без особливого бажання, намагався прикласти зусилля волі і розуму, щоб досягти мети.
Ввійшовши в Безансон, Жульєн мріє зустріти там розумних і шляхетних людей, але він не знав, що розум і знання в семінарії треба було ховати, щоб не викликати до себе ненависті. Жульєн був усього-на-всього бідний сільський хлопчик, у якого не було знатних заступників. Єдине, що було в нього, — рекомендаційний лист вер'єрського священика Шелана. Приїхавши в Безансон, Сорель підійшов до воріт семінарії, побачив залізний золочений хрест на них і подумав: "Ось воно, це земне пекло, з якого мені вже не вийти!" І був недалекий від істини.
Объяснение:
Осінь така чудова та гарна пора року.Рідна мова-це найкраща мова яка є.
