<span><span>У кожної людини є своя мета в житті і своє уявлення про успіх. Для кого успіх – це матеріальний достаток, а для кого це, перш за все, досягнення гармонії з самим собою і природою. На мою думку, успіх повинен приносити задоволення. А чи принесе він бажаного, якщо досягати його не правдивим шляхом, а обманюючи людей або підлещуючись до них? Думаю, що ні. Тобто, заради справжнього успіху не можна кривити душею і намагатися знаходити компроміс з власним сумлінням Яскравим прикладом залежності результату від способу його отримання є трагікомедія Івана Карпенко-Карого «Сто тисяч». Головний герой твору - Герасим Калита, - намагаючись примножити свої статки, зраджує своєму сумлінню і вдається до злочину. Він, усвідомлюючи всю сутність нечесної справи, погоджується на угоду про отримання фальшивих грошей. А потім же, сам втрапляє до паски злодіїв: гроші він не отримує, а ще й втрачає своїх п'ять тисяч. Цей приклад показує те, що нечесний шлях приведе до також нечесного успіху. В звичайному житті, а не на сторінках книг, випадки досягання успіху нечесними шляхами вже встигли стати чимось буденним. Винятком не стало і моє життя. Один час, бачачи перед собою високу мету, я намагалась знайти найлегший шлях її здобуття. Прямуючі до цілі, я намагалась використовувати багато існуючих методів, серед яких були і хитрощі, і лицемірство, і лестощі. Але я дуже швидко стала помічати закономірність - чим гірші методи, тим менше задоволення приносить успіх, навіть якщо він досягнутий у повній мірі. Після таких вчинків, моє сумління не залишало в спокої душу ні на мить. Тоді я почала шукати, хоч і складніші, але правильні шляхи. І хочу запевнити кожного, що це дійсно дозволило мені повною мірою отримувати задоволення від справи і її успішності. Отже, щоб досягти успіху потрібно боротися і здобувати, виявивши наполегливість і правдивість, не стаючи до боротьби із власним сумлінням. Шлях до успіху, без сумніву, повинен бути чесним: інакше отримане й успіхом не назвеш. Тому так важливо з самого початку стати на вірний шлях, щоб потім не шукати втраченої дороги. </span><span> </span></span>
У наш час швидкої зміни подій, швидкоплинного прогресу багато людей раптом вирішили, що в житті людини головне – накопичування матеріальних цінностей. Великі будинки, коштовності, престижні автомобілі, одяг від славнозвісних кутюр’є, шикарні курорти та ресторани та інші додатки багатого життя для деяких людей стали мірилом істинних цінностей. Але всі вони усього лише тимчасові забаганки, бо достатньо часто їх лишаються, так само, як і здобувають.
Треба зрозуміти, що істинні цінності в житті людини – це її сім’я, близькі люди, яки завжди будуть поруч – і в добру, і в лиху годину. Тільки коли стаєш дорослим, розумієш, що нікому, окрім своїх батьків, ти не будеш так потрібен. І байдуже, який ти – красивий чи не дуже, багатий чи ні, ти для них найкрасивіша, найрозумніша, найкраща дитина на усій землі. Вони віддають своїм дітям усе найкраще, що мають, нічого не потребуючи натомість, і це найбагатша цінність, яку отримує людина в житті.
1. Паша сегодня сходил в школу и погулял. 2. Наш класс знает правила по русскому языку, информатике, физкультуре и биологии. 3. Сегодня Петя ел эскимо, пиццу, суп и банан. 4. Учитель по технологии починил стул, стол, шкаф и диван. 5. Футболист пнул мяч и забил гол.