В Україні є свої звичаї святкування весілль.Кожна родина хоче найкраще весілля.В нашій сімї було все так...Ми приїхали до нареченої щоб допомогти.Порозвішували перепони...Тим часом наречена вже зібралася.Десь о 9 годині приїхав наречений.Щоб забрати свою кохану йому потрібно було пройти всі перепони,сказати 10 слів про наречену.Зайшовши до хати наречений повинен здогадатичя в якій коробці лежить друга туфелька коханої.Потім за наречену просили викуп.Забравши вже майже жінку вони поїхали до РАКСУ.Потім на фотосесію.На 16 годину до ресторану.Там були веселощі,розваги,естафети,різні побажання молодим.Потім з нареченої зняли фату,як символ прощання з дівоцтвом.Все закінчилося десь о 12 годині ночі.Мені здається,що українські весілля найкращі за традиціями.
Конечно актуальна. Деньги и власть, мне кажется, всегда будут актуальными.
Я би літав до бога і просив щастя у кожної людини, щоб дитина із дитбудинка мала татка и мамусю,щоб мої родичи жили довго, щоб закінчилися військові дії в АТО.
Сам вислів характеризує волелюбність народу. Для них смерть це визволення, а полон навпаки пригнічення духу.
Заходять хмари снігові
Й хурделить, дує вітер.
Мороз малює на вікні,
А я чекаю літо.