Повернулися Павлусь с Ганнусею додому.Відбудували вони свій дім.Потім виріс Павлусь та став козаком.Пішов на похід та повернувся с перемогою.Потім Павлусь став найгарнішим козаков та воєводою у ті часи.До зверталися на допомогу і він усім допомогав.Він та Ганнуся були добрі люди и жили вони довго та щасливо!!!
Київ – Із початком стабільних морозів українські мисливці дедалі частіше виходять на полювання. Між тим, великі копитні та хижі тварини в Україні перебувають під загрозою знищення через браконьєрство та легальне віп-полювання, б’ють на сполох екологи. Вони наполягають на законодавчій забороні полювання на вовків, лосів та рисей, і виступають за незалежну оцінку їхньої чисельності. Натомість мисливці вважають, що повне припинення полювання на великих тварин нашкодить екосистемі.
Напередодні Нового року браконьєри застрелили всіх лосів, які мешкали у Черкаській області. Лісники, які об’їжджали свої угіддя у Чигиринському районі, побачили, двох чоловіків біля годівниці для лісових тварин та двох застрелених лосів на землі. Браконьєри кинулися тікати, але невдовзі їх затримали працівники міліції поблизу Чигирина.
Як виявилося, вони вбили двох останніх самиць лося в області, одна з них була вагітна. Тиждень тому інші браконьєри застрелили та вивезли останнього в регіоні самця лося.
На частину лісових мешканців полювання скасоване силами громадськості
Подібне відбувається в усій Україні, причому найбільше потерпають популяції великих тварин: олені, зубри, вовки, карпатські ведмеді та рисі, говорить голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. На його думку, цих тварин лишилося настільки мало, що їм завдає шкоди не лише браконьєрство, але й легальне полювання.
«Майже всі ці тварини внесені до Червоної книги. Але упродовж останніх років діяли відомчі інструкції, які дозволяли українцям та іноземцям віп-полювання на зубрів. Ми домоглися скасування цих норм, але зубрів лишилося не більше 150 особин. У сусідній Польщі, для порівняння – їх більше тисячі. На карпатського ведмедя не можна полювати, однак є факти, що його теж вбивають, а ведмежат – продають», – розповів еколог.
Українські екологічні організації об’єднали зусилля для збереження великих тварин в Україні. Зокрема, вони через суд та прокуратуру домоглися повної заборони полювання на зубрів та обмеження відстрілу вовків. Однак запроваджувати ці зміни важко, оскільки чимало українських політиків полюбляють полювання, констатує Володимир Борейко.
Він наводить дослідження польських та німецьких науковців на чолі із професором Бернхардом Гржимеком, які свідчать про те, що серед мисливців, які полюють на великих тварин, дуже високий відсоток людей із фізичними та психічними вадами.
«Ті, хто полюють, зокрема, на хижих тварин, страждають на імпотенцію. Вбиваючи цю величезну, сильну тварину, вони неначе компенсують свої недоліки та недуги», – зауважує Володимир Борейко.
Вовкам та лосям нічого не загрожує – Мінприроди
Між тим, за офіційними даними Мінприроди, популяції великих тварин в Україні значно більші, аніж наводять незалежні екологи.
Начальник відділу охорони тваринного світу Мінприроди Володимир Домашлінець визнає проблеми популяції зубрів та лосів в Україні, однак наголошує, що вовкам знищення не загрожує.
«Полювання на лося заборонили, бо є намір внести його до Червоної книги, – зауважив представник Мінприроди. – Щодо вовків – їхня популяція стабільна, нещодавно запроваджені обмеження щодо полювання: не можна стріляти у вагітних самиць, тощо. Я спілкувався з багатьма фахівцями і можу сказати, що які б не були заяви деяких громадських організацій, попри те, що на вовка є полювання, йому нічого не загрожує».
Відстрілювати – корисно для екосистеми?
Мисливці ж наполягають на тому, що чисельність багатьох видів необхідно регулювати відстрілом. Володимир Ключковський, який полює на Львівщині понад 20 років, погоджується із тим, що лосі та інші копитні потребують державного захисту. Але й від вовків їх теж треба захищати.
«У нас вовків багато. Маю знайомих у сусідній Польщі, де вовк під охороною, – зазначає Ключковський. – Так вони кажуть, що за рік він з’їдає у прикордонних областях сотні оленів та козуль. Всього має бути в міру, і полювання – теж».
Мисливець визнає, що чи не найбільшою проблемою для української фауни є віп-полювання. Якщо звичайні мисливці не стріляють у рідкісні види, коли ті потрапляють у приціл, то можновладці на полюванні б’ють все, що бачать, каже мисливець.
Бернська конвенція, яку підписала Україна, зобов’язує державу взяти під охорону, зокрема, вовка, карпатського ведмедя та лісову рись. Однак чимало норм мисливського законодавства досі їй суперечить, а в лісових господарствах України часто завищують кількість чотириногих мешканців, відзначають у Всесвітньому фонді дикої природи.
Відомий український письменник Всеволод Нестайко народився у м.
Бердичеві у 1930 році у родині державних службовців. Після школи він
закінчує філологічний факультет Київського державного університету, а
потім працює у таких журналах, як «Барвінок» і «Дніпро» та у видавництві
«Молодь». Разом з тим він займається творчістю і пише сценарії для кіно
та дитячі твори. Найбільш відомими з цих творів є оповідання «Пригоди
Грицька Половинки», «В країні сонячних зайчиків», «П’ятірка з
хвостиком», «Незвичайні пригоди у лісовій школі», та, звичайно ж,
«Тореадори з Васюківки». Оповідання і повісті й В. Нестайка перекладені
багатьма мовами світу.
<span />
З оповіданням «Тореадори з Васюківки» ми нещодавно познайомилися на
уроках української літератури. Воно мені дуже сподобалося, бо це
надзвичайно цікава історія, і події, описані автором, мене дуже
захопили. Головними героями цього твору є звичайні школярі Ява Рень і
Павлуша Загородній, які мешкають у селі Васюківка. Це справжні
бешкетники, фантазери і порушники шкільної дисципліни. Але разом з цим –
це дуже добрі і чуйні хлопці, які бажають іншим лише добра.
Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося
таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому
виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в
нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до
собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не
називав.
У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлоп�.....
" Була чесна дівчина, про яку й одна душа злого слова не сказала. До того, знала стільки прерізних робіт, про які іншим дівчатам в селі й не снилося. Все була коло панни й вивчилася при ній всячини. Панна говорила з нею, мов із рівною собі. А й стидлива була страшенно. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем, ніби потайки, та перешіптуючися, вона соромилася до сліз і була б, мабуть, із сорому в землю запалася із-за того, що чула все, особливо ж коли він(Михайло) був при тім. "
"<span>На танці не ходила ніколи. Була майже від чотирнадцяти літ на службі у дворі, а забави й розривки її сільських ровесниць були для неї цілковито чужі. Не мала й жодних товаришок між сільськими дівчатами й товаришувала виключно з донькою Докії, Парасинкою. З іншими не мала що балакати. У неї не було таємниць і любовних справ, які спонукували дівчат до шаленого дитячо-безумного сміху й переговорів."
</span><span>"До писання не складалися її пальці, звикли лиш до "грубшої" праці, а до читання неставало часу".</span>