Осінній дощ спокійний та неспішний. Зазвичай він не приходить раптово. Спочатку підіймається вітер, а небо затягують сірі хмари. Далі починає мілко накрапати дощ . Згодом він може посилитися , а може мжити потроху цілий день.Він неначе людина несе у світ свої сумні почуття та розповідає про наболіле. Ми його або чекаємо ,або зустрівши сумуємо.Люди радіють дощу після спекотних літніх днів. Але ось ближче до осені, коли вже холодно, дощ не приносить стільки радості, скоріше навпаки, трохи засмучує.<span>Дощ приносить вогкість, особливо вона неприємна коли ще й холодно. Скоріше б закінчився холодний дощ. Так хочеться зігрітися біля теплого каміна. лиш прислухайтесь його пісня відбивається від вікон і летить додому розбиваючись голосно вибуає.Створюючи звук нестримної печалі , він немов співає протещо так не боліло в душі ....
</span>Його пісню ми чекаємо і знаємо що ось вона прийде дощ музикант без якого б на світі булоб сумно
Коли закінчується зима, наступає така чудова пора року,як весна.Вона пробуджує від довгого сну землю, і на ній з'являється перші квіти.Також появляється сонце,яке починає гріти все сильніше і сильніше.Повертаються з теплих країв і птахи.Пробуджуються тварини від сплячки.На деревах уже Бруньки набухли та от-от перетворяться на молоде листя. Заквітають вишні та абрикоси.Усе довший день, все приємніша погода. І так приємно дивитися на всю цю красу!<span>
</span><span>
</span>
Кожен кущик і стежка, мов говорять мені:" Ти у рідному домі, у своїй стороні".
Вовк у лося запитав:" Ти чому рогатий став?".
"От і принесли нам лебеді на крилах життя"- говорить мій дід Дем'ян.
Іду та людей питаю:" Де тут дорога до рідного краю?".
Юрко підбіг зовсім близько і скрикнув:" Вітю, дивись, тут вода!".
Зброя - зброярі, зброярні. Місто - містечко, місткість.
Подруга закохалася а не може сказати що любе його йому він з 7 а она з 4 класу казати чи ні
живем в селі !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
