Білявий день втомився і притих.
Каштани нагадують свічки, розбуджені весною.
Засипана земля весняними квітами нагадувала килим.
РАНОК СОНЦЯ. За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве. Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день
Слухаючи бабусину історію, серце щиміло від болю і розпачі.
Поетеса- п о е т е с а. 8 букв. 7 звуків
<span>Природа це щось неймовірно гарне неймовірно прекрасне, але зараз як вона страждає. Віхлопні гази, заводи, навіть ми самі псуємо пріроду. Мені здається що в наш час нема охорони природи.</span>