Вимерлі представники відділу Хвощеподібні - переважно дерева
(каламіти) або кущі (каламофіти, клинолисти), рідше трави. Сучасні
представники відділу Хвощеподібні - виключно трав' янисті рослини: хвощ
польовий, хвощ лучний, хвощ болотний, хвощ лісовий. Ростуть на вологих
кислих ґрунтах луків, боліт, лісів, полів.
Хвощеподібні - це багаторічні рослини, характерною особливістю яких є
розчленування тіла (підземної і надземної частини) на вузли і міжвузля.
Мають добре розвинене підземне стебло - кореневище. Від кореневища
відходять додаткові корені.
Життєвий цикл хвоща польового подано на рис. 53. Навесні з кореневища
виростають буруваті негалузисті (моноподіальні) стебла (50 см
заввишки). У вузлах розміщуються кільцями (мутовчасто) почленовані бічні
гілочки. Листки хвощів редуковані, мають вигляд зубців, які,
зростаючись біля основи, утворюють піхву, що прикриває вузол. Саме тут
знаходиться твірна тканина, за рахунок якої хвощі ростуть у висоту.
Рис. 53. Життєвий цикл хвоща польового:
1 - кореневище; 2 - вегетативний пагін;
3 - спороносний пагін (спорофіт);
4 - спороносний колосок (стробіл); 5 - щиток;
6 - спора з елатерами;
7 - жіночий гаметофіт (архегоній з яйцеклітиною);
8 - чоловічий гаметофіт (антеридій зі сперматозоїдами);
9 - сперматозоїд; 10 - зигота.
Верхівки пагонів хвощів закінчуються спороносними колосками -
стробілами. Стробіл складається з видозмінених листків - спорофілів, які
мають форму шестикутного щитка з ніжкою в центрі, якою він
прикріплюється до осі стробіла і несе 5-10 мішкоподібних спорангіїв, в
яких містяться спори.
<span>Хвощі - рівноспорові рослини. Спори хвоща морфологічно однакові -
кулясті, темно-зелені, з особливими гігроскопічними виростами - елатерами,
за допомогою яких вони зчіплюються в клубочки і так поширюються вітром.
Фізіологічно спори різні: одні спори проростають в чоловічий, інші - в
жіночий гаметофіт (заросток).</span><span>Гаметофіти хвощів - це самостійно існуючі розчленовані зелені
пластинки, на яких розвиваються статеві органи (антеридії та архегонії) з
статевими клітинами. Після злиття гамет за наявності води чоловічий
гаметофіт гине, а на жіночому із зиготи утворюється зародок, який
розвивається в дорослу рослину - спорофіт. Після дозрівання і
розсіювання спор весняні спороносні пагони гинуть, а замість них
розвиваються влітку на цьому ж кореневищі інші світло-зелені пагони -
вегетативні, які виконують функцію фотосинтезу.</span>
<span>Генетическая информация – это «кодовое письмо», содержащее программу о развитии организма. Оно передается от родителей к потомству через половые клетки. О биологической роли этого «кодового письма» Эрвин Шрёдинген еще в 1945 году писал следущее: «Называя структуру хромосомных нитей «кодовым письмом» мы имеем в ввиду, что всепроникающий разум может по этой структуре предсказать, разовьется ли данное яйцо в подходящих условиях в черного петуха или пёструю курицу, в муху или растение кукурузы, жука, мышь или в женщину…» Но это термин «кодовое письмо», конечно, слишьком узок. Хромосомные структуры служат, кроме того, и инструментом, осуществляющим то развитие, которое они же предпологают. Они и кодекс законов и исполнительная сила, или (используя другую терминологию) они и архитектурный проект, и строительная бригада в одно и тоже время.9.1. Центральная догма (основной постулат) молекулярной биологииВ результате фундаментальных исследований молекулярных основ наследственности сформировалось представление об ауто- и гетеро- синтетической функции гена. Согласно этому представлению передача генетической информации происходит от ДНК к ДНК при репликации ДНК (аутосинтетическая функция при размножении клеток) и от ДНК через иРНК к белку (гетеросинтетическая функция при биосинтезе белка).</span>Транскрипция Трансляция иРНК Белок
ДНК
Репликация
Такой путь передачи информации от ДНК, которая способна к самовоспроизведению, к иРНК и белку Ф. Крик (1958) назвал «центральной догмой молекулярной биологии».
Долгое время считалось, что передача генетической информации в обратном направлении, т.е. от РНК до ДНК, невозможна. Однако в 1970 г Г. Тимин сообщил, что у РНК-содержащих вирусов с помощью ферментов ревертаз может синтезироваться на РНК комплементарная цепь ДНК для внедрения в геном клетки-хозяина. Спустя пять лет (1975 г) Р. Дульбеко, Г. Тимин и Д. Балтимор показали, что процессы обратной транскрипции могут происходить в клетках разных организмов от бактерий до млекопитающих и человека. Было установлено, что на ранних стадиях эмбриогенеза в клетках амфибий происходит резкое увеличение числа копий генов рибосомальной РНК (амплификация генов) с помощью обратной транскрипции.
РЕПЛИКАЦИЯ
Матовая
Белое
Не отталкивающий
Яйцообразное или овальное
дальше что то путаюсь....
Грязь,плохой климат,не те условия
