Тут - обставина. завжди - означення. квіттнуть - присудок. мальви і жоржини - однорідні підмети
- Доброго дня, молода дівчино! Насправді дуже незручно звертатись до вас з таким проханням, та не могли б ви, будь ласка, поступитись мені місцем? Щось недобре себе почуваю, адже з самого ранку на ногах.
- Доброго! Так, звичайно! Вибачте мені, що одразу до цього не додумалась! Будь ласка, прошу.
- Щиро, Вам, дякую! Я б не попрохала, якби були хоч якісь сили стояти. А так майже мушу.
- Нічого страшного, я Вас чудово розумію, тому не хвилюйтесь. Тим баче на наступній зупинці мені потрібно виходити.
- Спасибі ще раз! Не вся молодь одразу ж реагує на подібні слова, тому видно, що ви дуже ввічлива людина. Дозвольте віддячити Вас! Ось тримайте декілька яблук. Це просто, щоб поліпшити Ваш настрій, адже вони дуже солодкі та соковиті. Вирощувала сама у своєму невеличкому садку.
- З радістю прийму таку подяку! Фрукти обожнюю... Здається вже під‘їжджаємо до моєї зупинки. До побачення! Вдалого Вам вечіра!
- До зустрічі! І Вам того ж!
<span> Якось восени я з батьком йшли полем і
побачили: на великому лузі зібралося багато ластівок. Вони утворили коло, а в
колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів, в нього було поранене крило. Ми принесли його додому. Я назвав його Яша. Ми доглядали, годували його та вилікували поранене крило. Ми врятували його. Яша подружився з домашніми птахами. Він звик до людей. Та дні минали і коли знов настала осінь Яша полетів разом зі зграєю у вирій. Наша сім»я дуже прив'язалася до птаха та інколи сумно дивилися в небо і думали чи не летить наший Яша. </span><span><span> <span>
</span></span>Наступного року коли птахи повернулися з теплих країв, велика зграя ластівок почала кружляти над нашим будинком. Ми раділи, то повернувся наш Яша. Оселилися вони недалеко біля нашого дому.<span /></span>
Ну коли ті два хлопчики допомогли лосю вибратися з льоду це добро, а коли шпичак застрелив лося то це зло.
Н.В. Вдячність - О.В. Вдячністю