Навіщо потрібні бібліотеки? (Твір-роздум)
Це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. Насправді це словами не описати. Особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. А ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. Тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні... Здається, що я вигадую? Ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре.
Бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. Це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Обмін інформацією та емоціями. Так, саме обмін. Бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читача не менш важливий, ніж голос автора. Колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— Ну, як вистава? — Жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті!» Те ж саме й з книжками. Читач має бути талановитим.
Зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. Але втрачається спілкування з книгою. Хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. Кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її зміст... Коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. Книга — це ніби зовнішність тексту. Без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова.
Бібліотеки не тільки надають нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. Бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. Бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту.
<span>Бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів Але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні?), йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. Задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. Чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.</span>
Я-переписую ,ми- переписуємо,ти -переписуєш ,ви переписуєте ,він,вона,воно-перепиує,вони -переписують.
Я-вишиваю ,ми -вишиваємо,ти-вишиваєш,ви -вишиваєте,він,вона,воно-вишиває,вони -вишивають.
Я-видижджаю,ми-видижджаємо,ти-видижджаєш,ви-видижджаєте,він, вона,воно-видижджає,вони-видижджають.
Утомлюватися - відпочивати
1)Поход в лес за грибами
2)Встреча с качечькой
3)Качечька -гарна дивчина
4)Повернення да клину
Мабуть кожен з нас памятає чудовий вислів "<span>легко тому живеться, хто має голову на плечах" та не одного разу ми впевнювались наскільки він правдивий і достовірний. Наше життя як дорога, де ми рухаємось тільки вперед і не маємо можливості повернутись у минуле і щось знінити, якщо ми когось або щось покидаємо, то досить рідко повертаємось до цього та досить часто шкодуємо про щось зроблене або не зроблене. Памятаючи, що живемо лише один раз, ми неодноразово стикались з тим що більшість говорить потрібно спробувати у цьому житті все, дійсно, ніхто не має нічого проти, але спробувати також має бути у межах розумного, адже іноді можна декілька разів "спробувати", а після цього шкодувати про це все життя, чи ще гірше заробити собі велику кількість проблем та втягнути у це рідних та близьких. Ніхто не задумується, а чому б не спробувати допомогти людині, яка цього потребує, чому б не віднести старі іграшки в дитячий будинок, ні у випадку "спробувати все", маємо на увазі зовсім інше. Якщо людина буде жити свїм розомом, а не слухати тих, хто й гадки не має в чому проблема, то й сама згодом навчиться допомагати іншим, такій людині і самій буде простіше в житті, в майутньому, оскільки навчиться робити висновки сама та вирішувати проблеми сама, пізніше скажуть: "Ось, є голова на плечах!". Кидатись з головою в забави - не вихід, як би ми того не хотіли, але наше життя не настільки просте як здається, треба вміти мислити в різних ситуаціях, тоді життя дійсно буде здаватись простішим.</span>