В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білороусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
Главное качество писателя - это воображение. Если писатель не обладает этим качеством, то его книги будут скучными и неинтересными. Читая книги, я иногда представляю себе, как бы я закончил тот или иной рассказ. И если конец рассказа мне не по душе, я сам начинаю придумывать его развязку. Мои герои - это всегда честные и добрые люди, поэтому я хочу, чтобы у них всегда было все хорошо. И если, я когда-нибудь что-то напишу, то это будет добрая книга с хорошим концом!!!
Тебе нужно это прочувствовать и написать эпизоды и то что нужно дальше.
Письма были единственной ниточкой, которая связывала Желткова с Верой. Это была возможность рассказать при жизни о любви. Последнее письмо.... http://prntscr.com/eqe8py
----
Желтков не мог рассчитывать на взаимность, потому что Шеина была замужем , любима и существовала в мире без тревог.
--------
Муж и брат отвезли гранатовый браслет назад. Я думаю, что они поступили правильно, потому что являлись гарантами спокойствия Веры, которая была для них любимой сестрой и женой.
--------
Такая самоотверженная любовь бывает, но она всегда - невзаимна. Любовь " желает" равных.