Бук-дерево.
Три на сiм - десять.
Мистецтво - найкращий педагог.
Зернина - то життя у сповитку.
Смiле слово - то нашi гармати
Як без корiння - крони
Я розумiю свiтло.Це - душа.Це справжне чудо.Це - земля
Життя - не дим i не омана.
Плiч людини - її милосердя.
Життя прожти - не поле перейти.
Люби ти Украину Група Тик
Соня- жиночий рид
Сирота - жиночий рид
Листоноша - жиночий рид
Я хлюпочу
Ти хлюпочеш
Він (вона, воно) хлюпоче
Ми хлюпочемо
Ви хлюпочете
Вони хлюпочуть
Картина «Козак Мамай» намальована понад триста років тому художником, чиє ім’я не збереглося. З того часу багато невідомих митців із народу створили багато подібних картин. На передньому плані ми бачимо козака, який сидить під крислатим молодим дубом посеред широкого степу. Поблизу Мамая стоїть вірний кінь вороний. Він пильно дивиться, чи не ворухнеться десь там, у степу, зачаєний ворог. Біля козака напоготові лежить бойове спорядження: мушкет, порохівниця і кварта, щоб мед-вино пити. Позаду нього стримить увіткнутий у землю гострий спис. На гілляці висить шабля, що втоми не знає і не щербиться ніколи. Вдягнений Мамай, як і личить козакові, в широкі шаровари і жупан.