Це гротескна замальовка буржуазного суспільства, що переростає в трагічні вірші про крах особистості у вирі байдужого міста. Перед нами розгортається картина міського ранку в усій своїй буденній непривабливості: На вулиці «коричневі хвилі туману» набігають на ліричного героя «круговоротом облич». Нічого піднесеного немає і не може бути в цій урбаністичній круговерті, що може лише обляпати перехожого багнюкою. Головний мотив вірша — згубна влада сучасного міста над людиною. Місто як руйнівник усього живого, духовного, світлого зображується за допомогою навмисно знижених образів: кухонь підвальних, смутних покоївок, коричневих хвиль туману, низки дахів. Буденність знищує почуття і надії людини, залишаючи їй нудне повторення: приготування їжі, ходіння на роботу — “круговорот облич”.
Потому что все люди разные.У каждого человека есть свои плюсы и минусы,свои качества и недостатки.Сила притяжения так же распространяется на людей
<span>Спаслись с парохода.
-Сторож.
-Пароход пошел ко дну
Конец.</span>
Не понила.............................................
Сервантос был рыцарем и как совесть Испании он был как совесть Испании отвечая за страну поэтому назвали его совестью испании