Богдан Сильвестрович Ступка (1941-2012) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев’є-Тевель» ,за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011). Народився актор в смт. Куликів на Львівщині, яке на той час перебувало під німецькою окупацією і містилось у дистрикті Галичина в складі Генерал-губернаторства. Ступка народився в один день зі своєю матір’ю – 27 серпня. Мріяв померти з нею також в один день – 23 липня, проте не дожив всього лиш добу. Акторської майстерності Ступка навчався у Бориса Тягна, а той, у свою чергу, – в геніального українського драматурга Леся Курбаса. Богдан Сильвестрович міг стати лікарем. Проте втратив таке бажання, коли побачив травмованого двоюрідного брата, у якого була вся закривавлена спина. Ступка навіть поступав на хімічний факультет у Львівську Політехніку, проте не склав іспитів. Був одружений на Ларисі Степанівні Ступці, яка була відомою балериною. На початку свого шлюбу Ступка подавав заяву на розлучення, проте в останній момент відмовився. Відтак, прожив з дружиною аж 45 років. Під час виконання ролі Майстра в спектаклях «Майстер і Маргарита» з актором завжди траплялись містичні речі – то прожектор впаде, то ліжко зламається. Через те, а також через застереження матері Ступка пізніше відмовився грати цього персонажа. Улюблений фільм Ступки – «Room at the top» («Шлях наверх»). Він не втомлювався передивлятись його десятки разів. Актор знявся рівно у ста фільмах. Свою технологію роботи над роллю Богдан Ступка тримав у секреті. Казав, що публіка дізнається це після його смерті, адже він «усе записав».
За холодну воду не братися.
I в ступi не втовкти
Пороху не видумае
зiрок з неба не хапати
не варта шкiрка вичинки
Я дуже часто розмірковую над тим, що я хотів би змінити в своїй школі. По-перше, я хотів би впровадити в навчання інноваційні технології. Час минає, треба користуватись його здобутками. Було б цікаво, якби кожен з нас мав змогу готувати проекти, знімати відео на певні теми, робити презентації та демонструвати їх на великому екрані. Такий підхід до навчання міг би розкрити весь творчий потенціал учнів та зробити уроки більш цікавими.
По-друге, було б краще мати більше наочності. На уроках біології, вивчаючи рослини, було б добре виходити на природу та демонструвати учням все як є. Це допомогло б розвити інтерес до навчання та сприяло б згуртуванню колективу. Навчання може бути цікавим. Але, на жаль, дуже часто нам дається для ознайомлення сухий матеріал. Тому я б звернув увагу саме на те, як допомогти отримувати цікаві знання.
Для кожної дитини своя мама – найкраща.
Моя мама піклується про мене, ночі не доспить, коли я хворію. Приготує смачні страви, допоможе виконати домашнє завдання. Мама зрозуміє, розрадить у важку хвилину, терпеливо вислухає. З нею можна поділитися своїми сокровенними думками, адже вона найкращий порадник та друг. Багато значить її лагідне тепле слово.
<span> Я не уявляю свого світу без найріднішої людини. Адже для мене моя мама – найкраща.</span>