За счастьем человек бежит, а оно у его ног лежит
Кому счастье служит, тот ни о чем не тужит
<span>Придет судьбина, не отгонит и дубина
</span><span>Предсказатель своей судьбы не знает
</span><span>Судьба не авоська
</span>Не быть бы счастью, да несчастье помогло
Последняя удача лучше первой
Счастье тому бывает, кто в труде да в ученье ума набирает
<span>Счастье с несчастьем через межу живут</span>
На дворі спекотне
літо. На<span>ступає над</span>вечір'я.
День був дуже довгим, здається, він <span>тривав вічність. Тихо дзвенить вода,</span> і
сонячні промені ніби купаються
в ній. Лісові мешканці
ховаються в тіні дерев, а люди розходяться по домах. Лише одинокий човен
пливе<span> по
просторах річки. Сонний весляр
прямує додому. Зелені береги широко розгорнулись</span>, а сумні
дерева стоять ледь похилившись.
Все це надає картині природних краєвидів тривожності. На задньому плані зображена<span> козача гора, все така ж велична і красива. </span>В чистій воді річки віддзеркалюються дерева, човен,
гора. Спокійний<span> відтінок неба налаштовує на приємну
атмосферу. Ліричний настрій приходить до мене кожен раз, як </span>я дивлюся на картину В.С. Васильківського «Козача
гора»<span>.</span>
Сенбернари – одна із найбільших порід собак. Висота їх досягає 80-95 сантиметрів. Особливими ознаками сенбернарів є масивна голова, коротенька морда, вуха, що звисають донизу. Шерсть – біла з рудими плямами. Груди, лапи, кінчик хвоста – завжди білосніжні. Окремі сенбернари важать сто і більше кілограмів.Ці сильні, витривалі тварини століттями використовуються для пошуків і врятування людей у горах. Завдяки чудовому нюху сенбернари легко знаходили під снігом замерзаючу людину. Потім лапами відкопували її, зігрівали своїм тілом. На шиї у собак-шукачів були заздалегідь прив’язані пакет з продуктами, фляжка з водою. Після цього сенбернар біг у найближче селище і приводив людей.Тисячі потерпілих врятували ці благородні і мужні тварини. Рекордсменом серед них був пес по кличці Баррі. Його знали і любили жителі Італії, Франції, Швейцарії. Адже ж Баррі врятував сорок чоловік. Сорок перший, злякавшись страшного звіра, сплутав його з вовком і вдарив ножем.<span>Слава Баррі не згасла і після його загибелі. Про нього писали в газетах, книгах. А через 85 років у Парижі було відкрито пам’ятник сенбернару. На постаменті – великий собака. На його спині сидить маленька дівчинка і міцно тримається за шию. У центрі пам’ятника напис: «Він врятував сорок чоловік і був убитий сорок першим».
(І. Заянчковський) </span>
Найближчою з усіх моїх подружок я вважаю Карину. Ми з нею дружимо з самого дитинства і сидимо за однією партою вже багато років. Ми бачимося не тільки в школі, а часто ходимо гуляти і один до одного в гості.
Карина молодший за мене на 5 місяців, вона трохи вища за мене ростом і дуже худенька. У неї довге світле волосся, великі блакитні очі і маленький курносенький ніс. Голос у Карини приємний і ніжний, вона гарно співає. Карина красиво одягається, має свій цікавий стиль.
Нам ніколи не буває нудно разом. Карина дуже цікава особистість. Вона весела і добродушна дівчинка, завжди розвеселить, вміє підтримати і підняти настрій навіть у саму сумну хвилину.
Ми любимо дивитися смішні фільми, обговорювати цікаві книги і слухати веселу музику. Карина володіє універсальною харизмою, володіє своєрідним методом мислення, вміє знайти спільну мову з кожним незнайомцем, а головне тонко тримає грань між комунікабельністю і жвавістю. Вона завжди вміє вислухати, а коли потрібно – промовчати.
Ми дуже хороші подруги, ніколи один одного не обманюємо і нікому не розповідаємо наші секрети. Ми багато часу проводимо разом, спілкуємося, сміємося, радіємо. Коли я хворіла, Карина відвідувала мене кожен день і приносила мені фрукти і вітаміни. Я ніколи не забуду її доброти і турботи.
Інколи ми сваримось, але не проходить і дня, як ми вже прагнемо помиритися. Ми ж кращі подруги, і нам зовсім не цікаво сидіти вдома і будувати образи один на одного. Ми тут же миримося і сміємося з того, через що посварилися. Ми багато в чому схожі: однаково дивимося на світ, маємо спільні інтереси, цінуємо в людях розум, доброту і чесність, завжди допомагаємо один одному.
Про дружбу існує багато віршів, пісень та легенд. Завдяки дружбі ми можемо виявити найкращі риси свого характеру. Кажуть, що друг пізнається в біді – так воно і є. Тільки коли тобі погано, ти розумієш, скільки в тебе друзів, хто тобі допоміг, а хто кинув в самий важкий момент. Так от, Карина не кидала мене, коли мені було погано, а я завжди допомагала їй у важку хвилину. Дружбу треба берегти, адже без друзів людина не може жити, життя стає нудна і нецікава.
Я дуже щаслива, що в мене є така подруга, і сподіваюся, що наша дружба не згасне ніколи.
Ось і настала нарешті довгоочікувана зима: випав перший сніжок,
потягнуло морозцем, іній розмалював вікна. З птахів, велика частина яких
полетіла на південь, залишилися небагато; незвична тиша лише зрідка
порушується шурхотом чиїхось обережних лапок Даком снігу, що впав з
ялини. Звірі розділилися на дві групки: одна міцно спить в теплій нірці,
інша метається в пошуках корму.
Ведмеді солодко сплять у барлозі,
посмоктуючи лапу - ніхто не порушує ідилію лісу протяжним ревом і
хрускотом ламаються гілок. Лише вовк, упустили видобуток, зрідка завиє
протяжно на весь ліс; одинокий лось обережно пронесеться мимо, не
зачепивши ні гілочки.
Неподалік від лісу стоїть село: видно черепичні
дахи, чутний гавкіт собак, цівки диму направляються в небо. Ось мужичок
вийде за хвіртку з відрами і попрямує до колодязя, вода в ньому
замерзла - піде мужичок назад в хату і повернеться з сокирою.
Неможливо не замилуватися і красотою сніжного поля - прекрасна пора року зима.