Федюнькой,Тюньша,парнишечку,тятенька,костерка,дедко,маленечко,угольки
<span>Охотничий пёс, которого в будущем назвали Бимом, начинал свою жизнь совсем не гладко. Ещё только в возрасте одного месяца его отдали незнакомому человеку - Иван Ивановичу. У Бима был необычный окрас-сам белый, а ухо чёрное, из-за чего другие сеттеры не признавали его. Но Бим не переживал по этому поводу. Для него главным были глубокая любовь и верная преданность со своим хозяином, которая и связывала их. И всё бы было хорошо, если бы однажды Иван Иванович не попал в больницу. С этого момента у Бима началась очень не простая жизнь. Скука от расставания была для Бима невыносимой, и он решил на решающий шаг – пойти в одиночку на поиски любимого хозяина. Куда только не попадал Бим, когда искал хозяина. И к злым людям, которые держали его на цепи, и просто к хулиганам. Свои раны, полученные от злых людей, Бим залечивал в лесу, отыскивая необходимую ему траву. После всех блужданий он, наконец, попадает снова в свой город. А в городе его ещё и поймала служба отлова бродячих собак, которая посадила его в железный фургон. В то время, когда пёс искал своего хозяина, Ивана Ивановича выписали из больницы, и тот начал искать своего верного пса. Но, к сожалению, когда Иван Иванович уже нашёл Бима, который всю ночь пытался выбраться из железного фургона, царапая его своими когтями, уже было поздно… Бим был мёртв.</span>
Ответ:
Никогда не скупитесь на добрых делах, совершать их нужно как можно чаще, как это сделала Лидия Михайловна. Иногда нужно делать добрые дела, даже если при этом надо будет нарушить правила, ведь они могут улучшить или даже спасти жизнь человека
"А добрые, наоборот, живут крайне долго и отличаются хорошим здоровьем.
У романі Толстого "Війна і мир" зображено безліч людських доль, для кожної автор намагається знайти єдині критерії оцінки характеру. Головне для письменника—це ті моральні закони, за якими живе людина. В центрі оповіді — одна з головних героїнь Наташа Ростова.
<span>Зовнішній вигляд Наташі — відображення різноманітного світу її відчуттів. Завжди в русі, змінлива, вона бурно відгукується на все, що її оточує. Зовні зовсім не красуня, дівчина зачаровує своєю щирістю та безпосередністю. </span>
<span>У п'ятнадцять років у ній було ще багато дитячого: зустрічаючи брата, Наташа "стрибає, як коза, на одній нозі". У вісімнадцять років вона вже наречена Волконського та кохана Анатолія Курагіна, який відразу оцінив "позитивні якості її рук, рамен, волосся". В ніч побачення з помираючим князем Андрієм найвиразливішим у неї були сяючі прекрасні очі. В двадцять років це вже не дівчинка, а "дама в чорній сукні", яка зберегла "уважний ласкавий погляд". Востаннє ми зустрічаємо Наташу в двадцять два роки, коли вона вже стала матір'ю і "була ще більш привабливою, ніж раніше". </span>
<span>Наташа — це втілення народності, істинного патріотизму, чутливості і безмежної любові до людей. Це розкривається на сторінках, де описано Наташин завзятий танок у дяді, коли дівчина здивувала всіх своїм відчуттям народної простоти, вмінням, винахідливістю. Це сторінки, де Наташа активно допомагає під час евакуації, перевезення поранених тощо. Під впливом Наташі князь Андрій відкриває для себе можливість радіти життю, для нього воскресає молодість, поезія, природа. Подібне відбувається з П'єром. Всі люблять Наташу за внутрішню красу, здатність відгукнутися на радість та біль інших людей. </span>
<span>Події Вітчизняної війни 1812 року стали випробуванням і для неї. Наташа віддає коней з возами для поранених, їде з тяжкопораненим князем Андрієм і доглядає його до самої смерті. </span>
<span>Не одразу виходить у Наташі жити так, як прагне її душа, щоб приносити користь людям. Та врешті-решт вона знаходить своє місце в житті. Ставши дружиною П'єра та матір'ю, вона підтримує чоловіка в його суспільній діяльності, відчуває щастя від того, що розуміє і розділяє його почуття, думки, бажання. </span>
<span>Такий бачив свій ідеал жінки Л. М. Толстой. В образі Наташі Ростової він втілив свою заповітну ідею "жити умом серця". </span>