Ответ:у Плаксія негативна риса характеру тому я б хотів(ла)дати такі поради як:перестати плакати через своїх дочок,не бути таким суворим до Лоскотуна
Объяснение:
Перша поетична збірка це-Кобзар. Вперше «Кобзар» був виданий в 1840 році в Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. До збірки увійшло вісім творів:«Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасованіч» і «Думи мої, думи мої, горе мені з вами », написаний спеціально для цього збірника, і є як би епіграфом не тількидо цього видання, але й до всієї творчості Тараса Шевченка.
Цей твір переповнений емоціями але ж бувають такі хвилини де можно порадуватися за героїв в цьому творі:
Однак не судилося щастя Докії: її підло зрадив Семен. Зневажена дівчина мститься хлопцеві, але й сама гине тому, що у фатальну мить свого життя вона пройнялася вболіванням за маленьку дівчинку Саньку, яка була в палаючому будинку. «За що? » — це останнє запитання, з яким Докія помирає і яке повторює оповідач (автор) . Цим він спонукає нас, читачів, замислитися над тим, чому так багато горя й сліз інколи завдають люди і чому душа не завжди відкрита щирому співчуттю.
<span>Була смиренною.
</span> Якось так !
Цитатна характеристика Павла:• відокремленість від оточуючих: «Якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою»;• доброта: «...за великим Павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять хлопця...» (Дід Антип про хлопця)• рухливість: «...ішов перехильцем, як качка, коливаючи своїм химерним горбом, і якось кумедно махав руками, вивертаючи долоні»;• вміння спілкуватися з дітьми: «...слухали його поважну, навчаючу мову, коли він що розповідав їм або роз’яснюючи, як треба гратись, або розказуючи якусь цікаву побрехеньку чи довгу заплутану казочку»;• «пам’ять у Павла прегарна, й він завжди пригадує свої сни до найменших подробиць...»• самотність: «Через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними»;• лагідність, доброта: «...гарний світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним»;• любов до природи: «...любив звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам»;<span>• доля хлопця (дід): «З їхньою долею далеко не заїдеш. живе ненька, живе дід, той доля жива, а помремо...» ,«ех, дала серце, та не дала вроди... А нема вроди, нема й щастя. І завіщо покарав Господь?»</span>
<span>Остап Вишня (справжнє ім’я – Павло Губенко) – визначний український гуморист, представник сатиричної літератури, автор багатьох гуморесок і фейлетонів. Під його гостре перо потрапляли підлабузники, хабарники, п’яниці, винищувачі природи. Найкращі гуморески та усмішки Остапа Вишні було перекладено багатьма мовами, а сам письменник перекладав українською мовою твори М. Гоголя, А. Чехова, Я. Гашека, М. Твена. У процесі натхненної праці народився створений Остапом Вишнею новий жанр – усмішка.</span>У письменника дуже гарні, повчальні, змістовні твори, які вносять у наші життя промінчик яскравого сонця. Візьмімо, наприклад, гумористичне оповідання «Зенітка», в якому письменник підносить тему мужності й нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни. Головний герой твору – дід Свирид – у загальнонародну справу розгрому німецько-фашистських загарбників робить і свій посильний внесок. Про свій героїчний подвиг у воєнні роки він розповідає зі стриманим гумором і має велику ненависть до фашистів.<span>Остап Вишня зіставляє героїчні й побутові риси вдачі головного героя «Зенітки». Комічні «страженія» з покійною дружиною Лукеркою: «Держись, - кажу, - куме, битва буде! Якщо поодинці, будемо биті. Давай згутуємось у військове соєдіненіє, бо інакше розгром. Перемеле живу силу і техніку!»</span>«Мисливські усмішки» посідають значне місце у творчості Остапа Вишні. Письменник любовно створює високохудожні картини рідної природи, виражає шире захоплення нею, розкриває її могутність і красу. Він вирушав на полювання з єдиною метою – помилуватися густими лісами, зеленими луками, запашними сінокосами…<span>Твори Остапа Вишні перебувають в єдності з народною творчістю, і через це вони такі популярні й досі.</span>