За жанром Захар Беркут це історична повість, ідея - народ непереможний коли він згуртований і захищає рідну землю. Тугар Вовк,Захар Беркут, син Захара Максим, Мирослава.
Український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827). Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи— романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.
Софійка-розумна, закохана, милосердна
Вадим-хуліган, не милосердний, хитрий
Сашко-закоханий, мужній, добрий
Сніжана-трішки хитра, вміла підтримувати, доброзичлива
Іра Завадчук-добра, ревнива, закохана
Я довідалась про прокляття в якому говорилось « Гроші будуть, а щастя ні грама»
Дорослі допитливі розуми всі шукають істини і не помічають її у себе під носом. Але варто їм всього-лише трішки задуматся і озирнуться і відповідь поруч. Але вона не так вже проста, як здається. Давайте оглянемося разом! Коло та навколо весело і безтурботно росте молодшого покоління. Саме діти - ці маленькі крихытки щастя - є найбільшою наукою. Особливо чудово, коли маленьке усміхнене сонечко смикає тата чи маму за рукавчик, і серйозним голосам питає: "а чому кропива пече?" або "навіщо котові вуса?". А? Не відповісте? Ото ж бо ж, ви б навіть і не подумали! А тепер і вам цікаво! Ось так, відповідаючи на питання, батьки заново вчаться бачити світ під новим кутом і в нових фарбах. Поміркуймо ще. От приміром, розумні та кмітливі дорослі придумали техніку різну, електроніку, машини і т.д. Вони думають, що генії, підкорювачі світу ... А немає. Вони за телевізорами не бачать природи, в якій, допитлива дитина шукає собі пригод і натхнення для наступних питань. Подивимося ще глибше. Дорослі розучилися любити. Ну звідки вони взяли ці свої вигоди та ідеали? Хіба важливо це будь-якій маленькій людинці, з набитими кишенями цукерок, яка при вигляді щирої посмішки вже відчуває красу<span>Ⓐ</span>.
