Сильний вибух було чутно всюди. земля ніби здригнулася, закричала від болю. Піднялася сильна пилюка, наче осінній туман. серед обломків, мотлоху та мертвих тіл, сидів на коні Богдан Хмельницький. його очі були сумні, в серці з'явилася біль.
— Перешукайте все, перерахуйте кожного загиблого!
— Всі чули!? не стійте, як вкопані!- якийсь козак підловив слова Хмельницького.
тіла козаків та ворогів складали біля містечка. Хмельницький хотів, щоб поховали кожного. найскладніше було тягати каменюки, пилюка ускладнювала роботу. один із козаків, його називали Копа, сидів на обломках церкви. він був слабким козаком, тому не міг домогти. завжди над ним знущалися, і зараз не обійшлося без цього.
— Та що ти, Копа, чи не їв зранку, що сили не маєш? - веселий гомін піднявся серед козаків. це їм повезло, що Хмельницький не чув.
вони вже майже збиралися йти, але Копа все ще сидів на обломках.
— Теж мені, силачі...- пробубнив хлопець та вже збирався йти, але почув чийсь кашель. — Чи чується меня, чи справді хтось кашляв?- він нахилився до обломків та прислухався, але нічого так и не почув. — Тю, хай тобі грець! вже з глузду з'їхав!
але у відповідь знову кашель. сильний, голосний, чоловічий кашель. Копа затих, а потім почав панічно розбирати каменюки, роздираючи свої руки.
—Живі!!! Тут є живі!!!
На крики Копи збіглися козаки та стали йому допомагати. під обломками лежав Антось, накривши собою Орисю. десь в глибині душі Хмельницького проявився промінь маленької радості. Антось постраждав більше, тому його довго виходили. дуже довго він пролежав без свідомості и марив, звав Орисю. дівчина, коли прийшла до себе, сиділа весь час біла Антось, годувала його і тримала за руку.
нарешті коли хлопець прийшов до себе, їх позвали до Хмельницького. нагородивши обоїх почесними званнями, він благословив їх. Орися стала героїнею, а Антосю дозволили залишитися з козаками. через деякий час вони зіграли гучне весілля, на якому був Хмельницький. на весіллі Антось висловив свою думку щодо об'єднання України, за й що отримав запрошення приймати участь у визвольній війні. пара оселилася в тихому селі, де незабаром у них народився синочок. Антось приймав участь у більшості битв, вдома його чекала Орися з діточками. Антось та Орися виховували своїх дітей гідно. Вони померли своєю смертю, в спокої та щасті. за їх сміливий вчинок бог нагородив їх довгим та щасливим життям.
ну, как то так) надеюсь, что помогла.
Ответ:
Бабуся створила засіб від страху, він став вищим, подолав прибульців та врятував рідних. Через те, що він став сильнішим - Кактус його боявся..
Объяснение:
З дитинства ми
знаємо, що природа — це дар Божий, вона дає мам їжу, одяг, житло. Нам відомо,
що тільки планета Земля та ми, її жителі, маємо цей величний дар. Інші планети
Сонячної системи — це великі пустелі, без жодного деревця та квіточки. Тому
ми, безперечно, повинні цінувати її дари. Від нас природа потребує тільки
трохи уваги та піклування, а не підкорення.
По-перше,
естетичну насолоду людина дістає від краси й чистоти. Коли ж навколо бруд, то
з часом людина сприймає його як щось звичне й переносить це сміття собі в душу.
А це страшно. Тож довкілля потребує турботи. Наприклад, моя школа щороку проводить
акцію «Екологічна стежка» в парку «Нивки». Здавалося б, ця зелена оаза
знаходиться в центрі міста, люди сюди приходять відпочивати, але навколо дуже
брудно. Ось вам і підкорення природи людиною! Складається враження, що жодного
відвідувача парку це не турбує, люди н далі його забруднюють. Тож мій клас
щороку бере участь в екологічній акції, збираючи сміття.
По-друге,
природа віддячить сторицею тому, хто її любить. Таких людей вона робить
добрішими й мудрішими. Переконливим прикладом з української літератури щодо
наведеного аргументу вважаю дядька Лева з драмн-феєрії Лесі Українки «Лісова
пісня». Він ретельно охороняв і розумів природу. Провівшії в лісі все життя,
повірив, що природа — жива, тому ніколи не зрубав дерева, охороняв дуб. І ліс
любив дядька Лева, даючи йому все необхідне.
<span>Отже, не треба
вдавати із себе володарів природи, яким усе дозволено. Потрібно схаменутися й
зрозуміти, що природа не вічна, особливо коли ми так нищимо її власними діями.
Потрібно берегти природу заради нащадків та життя на землі, а ще краще —
навчитися жити з нею в гармонії.</span>
ставлення дитей до нимця було погане йому постоянно ломалы грядку(його маленьку державку) але нимець хотив порозумитыся з дитьми тильки из за того що йому стало жалко и стидно що нимци розгромыли мисто
