<span>1. Слова і словосполучення, що виражають упевненість, достовірність того, про що говориться в реченні: безумовно, безперечно, без сумніву, очевидно, дійсно, справді, звичайно, правда, певна річ: Кожному, звичайно, приємно, коли в кімнаті стоять квіти.</span><span>2. Слова і словосполучення, що виражають непевність, припущення, гаданість повідомлюваного в реченні: мабуть, може, може бути, здається, як видно, вочевидь:</span><span>Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрились листям (Ю. Збанацький).</span><span><span>3. Слова і словосполучення, що виражають радість, задоволення, незадоволення, співчуття, жаль, здивування: на жаль, шкода, на радість, на щастя, на сором, дивна річ, як на біду, як навмисне: Населення, на диво, зустріло нас привітно (Я. </span>Баш).</span><span>4. Слова і словосполучення, що вказують на зв'язок висловлюваної думки з попередньою, на послідовність викладу: по-перше, по-друге, нарешті, інакше кажучи, наприклад, однак, навпаки, таким чином, значить, отже, словом: Тільки в середині червня роботи, нарешті, були завершені.</span><span>5. Слова і словосполучення, що вказують на джерело повідомлення: з точки зору, на мій погляд, на думку, за повідомленням, як кажуть, як відомо, як зазначено, по-моєму, по-твоєму, по-вашому: Сміх, кажуть, віку додає (Ю. Збанацький).</span><span>6. Слова і словосполучення, які вживаються для того, щоб активізувати увагу слухача або читача: знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте: Але доля звела нас дуже близько і,повірте, здружила (Ю. Збанацький).</span><span>Вставні речення<span> здебільшого виражають ті самі значення, що й вставні слова і словосполучення.</span></span><span>Вставними можуть бути речення означено-особові (це добре знаю, думаю, як бачите, дозволю собі сказати, нагадаю ще раз), неозначено-особові (як про це кажуть, як про це думають), безособові (нам думається, треба сказати).</span>Вставні слова, словосполучення і речення найчастіше відокремлюються комами:<span>Справді<span>, хвилин за десять у сусідній кімнаті почулися голоси (С. Журахович); Перші олімпійські ігри, за народними переказами, відбулися 776 року до нашої ери.</span></span>Вставні слова і речення, що виражають додаткові повідомлення чи побіжні зауваження, виділяються дужками або, рідше, тире. Стоять вони або в середині речення, або в кінці:<span>У всьому світі (не секрет!) зростає наш авторитет (С. Олійник); Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома) (М. Нагнибіда); Ще недавно у віконце кожен день дивилось сонце, а тепер — пора настала — хуртовина загуляла (Янка Купала).</span>
Я люблю Iздити на Велосипедi. Велосипед абсолютно екологічний транспорт, а найголовніше зручний, його легко поставити в сарай, а машину потрібно виганяти, заправляти бензином. Шкода що у нас в місті зрідка увідешь велосипедиста, тільки одні машини, машини. Даремно багато хто не користуються цим чудовим видом транспорту, коли він успішно процвітає в багатьох країнах Європи, Азії та Америці. <span> Тому що це здоровий спосіб життя</span>
1. "Одягнена в батьків кожух" - відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом. Він стоїть перед ОС (означуваним словом) - Марія. Після дієприкм. зв., які стоять перед ОС, кома не ставиться.
Отже, правильний варінт - В.
2. <span>Австрійській державі знадобилося років сімдесят - перше просте реч. </span><span>аби зрозуміти - друге </span><span>що Bukowina є Bukowina й частиною Galizien бути ніяк не може - третє. У цьому випадку можна трошки запутатися. Можна сказати, що тут два прості речення із сурядним зв'язком (й). Але, взявши до уваги те, що тут один підмет і два присудка, які відносяться до нього, визначаємо, що це речення - просте.
Отже, відповідь - Б
3. Щоб розібратися в цьому питанні, знайдемо прсиудки в кожному реченні. 1) Речення складнопідрядне, перша частина якого має і підмет (родині), і присудок (жити). Отже, односкладне речення - друге. Присудок тут - кую. Тепер до цього дієслова необхідно додати особовий займенник (я, ми, ти, ви, він, вони). Кую я. Взявши до уваги те, що нам необхідно знайти речення, де можна додати "вони", розуміємо, що це не той варіант. 2) Кажуть (хто?) вони. Правильний варіант. 3) Не будемо (хто?) ми. Не той варіант.