Тече через наше містечко повноводна річка. Може, ви спитаєте, як її звати? Звуть її просто - Повноводна. Є вона такою глибокою, що й цілий корабель може проплисти. Ось яка легенда ходить про походження нашої ріки:<span>Колись давно на Україну нападали злі татари, які нищили й грабували усе на своєму шляху. Не було б такоко краю, в якому вони б не побували. Ось дійшли загарбники і до нашого містечка. Вже хотіли й розбій влаштовувати. Аж тут дорогу перегородила їм якась річка. Здалеку вона здавалась мілкою та не широкою. Почали тоді вороги на конях річку перепливати. Та дійшовши до середини, раптом спинились. Десь вверху за течією почувся страшний шум. Налякані татари побачили, що величезні хвилі з води сунуть прямо на них. В розгубленості вони не змогли нічого зробити, і хвилі наздогнали їх. Ніхто не зміг урятуватись....
Так річечка врятувала ціле місто від жорстоких татар і сама стала широкою та глибокою. Ось тому люди назвали її ПОвноводною рікою</span>
Сроч- корінь
н- суфікс
о- закінчення
Красиві білі підсніжники прокидаються на початку весни,доки всюди ще лежить сніг
За часів Київської Русі багато людей були неписьменними або малописьменними. Замість підпису вони прикладали руку. Легенько пофарбувавши пальці чи один палець руки, прикладали їх до паперу. У природі немає двох осіб, у яких би узор тонких ліній на пальцях точнісінько повторювався. Тому відбиток пальців на папері вважався рівноцінною і надійною заміною підпису. Коли людина мусила ставити на документі відбиток пальця чи кисті руки, то це й називалося «прикласти руку».<span>Зараз цей вислів означає взяти участь у чомусь.</span>
1. Коли прийшла весна, буйно зацвіли садки, і село потопало в чарівних ароматах.
2. Сьгодні ми відвідали зоопарк, а завтра наш клас піде на прогулянку в ліс, якщо погода не погіршиться.
3. Мама пекла пиріг і дівчатка поралися на кухні, бо чекали гостей.
4. Нам говорили, що в цьому лісі водяться вовки, і ми розшукали лісника, який підтвердив інформацію про хижаків.
5. Сонце ще було високо, але туристи поспішали, щоб стати на ночівлю на галявині, де було затишно і красиво.
6. Діти вирішували, хто відвідає хворого Іванка, а класний керівник попросила їх не затримуватися надовго і не втомлювати товариша.
