Карнавал, Горе от ума, Фауст, Осенний марафон.
Сын юриста, Островский по воле отца в 1840 году поступил на юридический факультет Московского университета, но уже в 1843 по личному прошению уволен из числа студентов: слишком серьёзная страсть поселилась в душе Александра - страсть к театру, к литературе. В том же году он поступает на службу в Московский совестный суд, а в 1845 переходит на службу в канцелярию Московского коммерческого суда. Суд оказался настоящей школой жизни для будущего литератора. «Не будь я в такой передряге, я не написал бы "Доходного места"», - вспоминал позже А. Н. Островский, а Виктор Лакшин был уверен: «Не написал бы и "Банкрота", где стряпчего Рисположенского гонят из суда за то, что он попался, вынеся из суда дело и потеряв его в трактире; не написал бы и "Семейной картины" с рассказом Пузатова о его тяжбе с немцами; не написал бы очерка об Иване Ерофеиче, маленьком чиновнике, над которым потешаются его товарищи по присутствию, не написал бы "Тяжёлых дней" и "Пучины"».
<span>Именно в пору службы в суде зародился в голове Александра Николаевича замысел пьесы «Банкрот» о купце Большове, не желавшем платить долги и потому объявившем себя несостоятельным должником, в то время как имущество заблаговременно было переписано на зятя, служившего у хозяина приказчиком - Подхалюзина. Проблемы честности и бесчестья, благодарности, воспитания, преклонения перед всем иноземным остро ставил в пьесе молодой драматург. </span>
У романі Толстого "Війна і мир" зображено безліч людських доль, для кожної автор намагається знайти єдині критерії оцінки характеру. Головне для письменника—це ті моральні закони, за якими живе людина. В центрі оповіді — одна з головних героїнь Наташа Ростова.
<span>Зовнішній вигляд Наташі — відображення різноманітного світу її відчуттів. Завжди в русі, змінлива, вона бурно відгукується на все, що її оточує. Зовні зовсім не красуня, дівчина зачаровує своєю щирістю та безпосередністю. </span>
<span>У п'ятнадцять років у ній було ще багато дитячого: зустрічаючи брата, Наташа "стрибає, як коза, на одній нозі". У вісімнадцять років вона вже наречена Волконського та кохана Анатолія Курагіна, який відразу оцінив "позитивні якості її рук, рамен, волосся". В ніч побачення з помираючим князем Андрієм найвиразливішим у неї були сяючі прекрасні очі. В двадцять років це вже не дівчинка, а "дама в чорній сукні", яка зберегла "уважний ласкавий погляд". Востаннє ми зустрічаємо Наташу в двадцять два роки, коли вона вже стала матір'ю і "була ще більш привабливою, ніж раніше". </span>
<span>Наташа — це втілення народності, істинного патріотизму, чутливості і безмежної любові до людей. Це розкривається на сторінках, де описано Наташин завзятий танок у дяді, коли дівчина здивувала всіх своїм відчуттям народної простоти, вмінням, винахідливістю. Це сторінки, де Наташа активно допомагає під час евакуації, перевезення поранених тощо. Під впливом Наташі князь Андрій відкриває для себе можливість радіти життю, для нього воскресає молодість, поезія, природа. Подібне відбувається з П'єром. Всі люблять Наташу за внутрішню красу, здатність відгукнутися на радість та біль інших людей. </span>
<span>Події Вітчизняної війни 1812 року стали випробуванням і для неї. Наташа віддає коней з возами для поранених, їде з тяжкопораненим князем Андрієм і доглядає його до самої смерті. </span>
<span>Не одразу виходить у Наташі жити так, як прагне її душа, щоб приносити користь людям. Та врешті-решт вона знаходить своє місце в житті. Ставши дружиною П'єра та матір'ю, вона підтримує чоловіка в його суспільній діяльності, відчуває щастя від того, що розуміє і розділяє його почуття, думки, бажання. </span>
<span>Такий бачив свій ідеал жінки Л. М. Толстой. В образі Наташі Ростової він втілив свою заповітну ідею "жити умом серця". </span>