Мова це доля нашого народу. Тому що без мови ми б не змогли завоювати нашу країну. Мова доля народу тому що люди (Українці) самі її придумали кожне слово.
Відповідь: Миклаївщина завжди славилась своїми запашними, безкраїми, цвітучими луками.
Пояснення:
Наступного року Галя буде навчатись у дев’ятому класі.
Дев’ять яблук лежало у кошику.
Здається, я його десь вже зустрічав. Через туман на вулиці здавлося ще темніше. Справді, його думка важлива для мене. Я справді завтра виконаю це завдання. Кажуть, в кожному жатрі є доля істини. Люди кажуть, що його сьогодні не бачили. Звичайно, Тарасової ідеї ніхто не пітримав. Я звичайно піду сьогодні до школи
-Привет, как лето провел?
-Эх, хорошо было этим летом. На море ездили.
<span>-И как, получилось отдохнуть? </span>
<span>-Да так себе... Думал, что умру в этом поезде. Сосед по купе попался - хоть в окошко прыгай. Сумасшедший! Но зато море было шикарным. </span>
<span>-О-о-о, везёт тебе, дружище! Хоть на моря-океаны удалось выбраться, а к поезду и мужику бешеному и привыкнуть можно. А я вот всё лето на даче пахал, помидоры взращивал. Загнали, как лошадь ломовую. Хотел сбежать, да некуда... </span>
<span>-Х-м-м, понятно всё с тобой. А следующим летом что делать будешь? </span>
<span>-Ха, в этот раз - никаких грядок. В горы рвану. Под самое солнце. Саяны, наверно. Или Алтай. </span>
<span>-Ну а я, как ты, на грядках поползаю. Отдохнул один раз - и довольно. </span>
<span>-Ну удачи тебе, друг! </span>
<span>-Пока! </span>
<span>-Пока! </span>