Повтори: «Гей, долиною, Гей, широкою» «…Женці жнуть», «Гей..», «Під ними…», «…Необачний!» Риторичні оклики: «Веде своє військо, Веде запорізьке хорошенько!» «…Необачний!» «Не журися!» «Під ним кониченько» Під ним вороненький, Сильне-дужий!» Епітети: «зелена гора»; «долиною широкою» Звертання: «Гей, вернися, Сагайдачний», «Гей, хто в лісі, озовися». «Ой на горі та женці жнуть» — народна козацька пісня і зараз є популярною, у якій оспівується слава й гордість України — Запорозьке військо на чолі зі своїми отаманами. Козаки не дбали про власне збагачення, для них єдина цінність — добрий кінь, гарна зброя та тютюн і люлька. Традиційно на Січ не допускалися жінки, тому Сагайдачний ніби так недбало говорить про жінку. Насправді ж саме задля жінок і дітей, задля спокою рідної землі козаки майже все свідоме життя перебували в тяжких походах, у боях, віддавали за це життя.
Ответ:
1.О котрій годині мала відбутися дуель?
1.О 7 годині
2.хто був опонентом вітька?
2.петро білий
3.Яка мала бути дистанція на дуелі?
3.12 кроків
4.Імя секунданта опонента вітька
4.Юрко Гречаний
5.Що мати вітька дала йому для того щоби він заснув?
5.молоко
6.Дівчина в яку був закоханий вітько
6.Галя козачок
7.Що хотіли зробити хлопці щоби Вітько зізнався у коханні?
7.заспівати серенаду
8.Що хлопці взяли замість сомбреро?
8.Бриль
9.До кого спочатку прийшли хлопці співати серенаду?
9.до баби Хіврі
10.Що Галя попросила зробити спочатку?
10.наносити води
11.Що було у кобурі міліціонера причепи?
11.хліб та помідори
12.Хто сказав Вітьку що усі закохані курять?
12.Федько
Объяснение:
Старезний, густий, предковічний ліс; простора галява; великим прастарим дубом; яро-зелену драговину; лісового струмка; Містина дика, таємнича, не понура; ніжної, задумливої краси; блідо-блакитну воду; <span>"Той, що греблі рве" — молодий, білявий, синьоокий</span><span> - епітети
Плакуча береза, </span>Галява переходить; <span>Струмок вибігає; сонну воду, туман розбігається </span>- персоніфікація (уособлення)
Струмок губиться; туман лежить, хвилює, розривається; струмок зашумував, забринів; одежа поблискує, - метафора<span>
</span>
<span>(народився 1939 року)
Народився на Львiвщинi. Навчався у Львiвському унiверситетi. Переслiдувався
радянською владою “за антирадянську агiтацiю i пропаганду”, покарання вiдбував на
Уралi та в Забайкаллi. Повернувся до Львова у 1981 роцi.
Перша книжка поезiй “Вогонь Купала” з’явилася друком у 1966роцi, наступнi твори
письменника тривалий час були вiдомi iз “самвидаву” i тiльки у 1991 роцi виданi за
кордоном удвох томах: “Пробуджена муза” та “Невольнича муза”. У тому ж таки 1991
роцi в Украïнi з’явилася книжка вибраного “Тринадцять аналогiй”, за яку
автора удостоєно Нацiональноï премiï Украïни iменi Т. Г. Шевченка.
Остання книжка “Слово триваюче” (1997). У доробку письменника є книжки i для
дiтей: “Книжечка для Дзвiнки” (1991).
Якi почуття викликала в мене поезiя “Писанка” I. Калинця
Поезiя Iгоря Калинця надзвичайно яскрава i самобутня. У нiй пульсує i промениться
нацiональний дух, вона випоєна живлющими соками рiдноï землi. Душа просто не
може залишатися байдужою, коли до неï торкаються вiршi цього поета. У них</span><span>Ї пам’ять нашоï iсторiï та роду, украïнська духовна спадщина. У них
живуть воєдино злитi язичництво i християнство.
Коли я читала поезiю I. Калинця “Писанка”, то неначе гойдалась у якомусь казковому
промiннi. Було таке вiдчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, як</span><span>Виводить мама дивним писачком
По бiлому яйцi восковi взори.
Мандрує писанка по мисочках
Iз цибулинним золотим узваром.
I вже не простi писанки лежать перед моïми очима, а “яснi сонця”, схожi на
“дивовижний свiт”. Таким вiн може бути тiльки в дитинствi, коли все здається
чарiвним:
…буяють буйно квiти у росi,
оленi бродять в березневiм соцi.
Може, це навiяно символом самоï писанки, бо вона означає пробудження природи,
початок нового циклу життя, його “дитинство”. Тож дитинство i писанка, менi
здається, дуже близькi мiж собою своєю духовнiстю. Тому так бентежить цей вiрш i
примушує прочитати його не один раз.
Але мене найбiльше вразив образ матерi, яка дала життя поетовi. З ïï рук
у “Писанцi” виходять народженi ïï талантом “згустки сонця”. I раптом я
зрозумiла: мати
Ї це початок усього на землi. Вона народжує людину, запалює в нiй чистий вогонь
духовностi i краси. Тiєï святоï писанковоï краси, яку оспiвав i
возвеличив у своïй поезiï Iгор Калинець. Менi назавжди закарбується у
пам’ятi казковий символ: “яснi сонця”
Ї писанки у натруджених маминих долонях.</span>
Про роки заслання.Місце в якому він перебував у неволі мало жахливий клімат ,туди навіть солдатів відправляли на 2рокт і не більше ,а Шевченко там пробув аж 10 років .Через це він захворів ревматизм ,і доречі невдовзі помер