Троянда
У моєму саду є кущ троянда.Вони розквітають Влітку.Квітка троянди-невеличка.Всередині є міцний пуп'янок.Він схожий на коштовний камінь в оправі цупких листочків.Розквітла троянда пишна,рожева,запашна.Її ГОлівка гордовито височить на колючому прямрму стеблі.
Троянда-королева нашого саду!
Одного разу іду по лісу. Щось зашелестіло і я побачив маленьку дівчинку яка заблукала. Я запитав "Що ти робиш".А вона мені "Я заблукала". Після того як я довів її до села , дівчинка побігла і обняла своїх рідних.
Ніколи цього не забуду!!!
І дякую мені постав :)
Найбільше шкода, звичайно, Говорющу рибу. Адже саме вона постраждала найбільше. І справа навіть не в вії гибелі – це був наслідок, а в тому, що риба так і пішла з життя не признаною ніким.
Чи винен рибалка? Я думаю, що ні. Він вперше в своєму житті зустрів чудо і просто не зміг пояснити своїй жінці, що дива дійсно існують. Жінка рибалки за своїми клопотами і турботами теж не почула голосу риби. І як її було почути – кожного дня їй доводилось готувати їжу і слідкувати за господарством. Які можуть бути чудеса.
Хто ж по-справжньому винен в цій казці, так це самі риби, які не прийняли говорющу рибу такою, як вона була. Вони вирішили так: не схожий на нас, отже не можеш бути поруч. І їх зовсім не турбувало, що вміння говорити – це дар Божий. Можливо, це вміння могло б принести яку-небудь користь. Ні, риби вирішили просто вигнати свою товаришку з моря.
Я вважаю, що не вміння приймати іншого таким, яким він є, це велика несправедливість, як по відношенню до нього, так і до себе.
Учні нашого класу відзначаються своєю наполегливістю.
З великою радістю ми зустрічали гостей.
Льотчики славляться своєю хоробрістю.
Ми пишаємося сміливістю космонавтів.
Ми милувалися синіми озерами і зеленими садами.
Який я дідусь? Я солдат-ветеран.
І огортала ніжна тінь славетне сельще Ірпінь.
А дід Мусій простує за внучас у тихий яр.
До Івана Яроша якось непомітно вчепилося прізвисько Дунай.
О чарівнице-природо! Нащо ти мене вабиш своїм чаром.
Кінь Тягнибіда розумніший і добріший за Мурая.