Былины — русские народные песни о подвигах богатырей, сохранившиеся на севере России в памяти певцов-сказателей.
Форма былины — нерифмованный стих с 2–3 ударениями. Былина — это особый жанр русского фольклора. Это повествование о легендарных героических подвигах, совершаемых храбрыми, благородными богатырями. Не щадя своей жизни, богатыри сражаются за родную землю и спасают её от вражеских нашествий.
Сколько человеку не давать а ему всё мало.
Писав байки, де героями були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. Точну кількість байок не встановлено, але вважається, що Езопу належить близько 400 байок.Але вказано понад 700 байок, хоча є велика імовірність, що в нього включено байки раніших і пізніших за Езопа авторів. В образах тварин висміював недалеких і темних людей, їхні недоліки і захланність. Жодних його рукописів і оригіналів творів до наших днів не дійшло — його твори у IV–III ст. до н. е. упорядкував Деметрій Фалерський, але збірка не збереглась. Відомі лише віршовані переробки творів Езопа, написані Федром, Бабрієм та Авіаном.
Чимало байок запозичили у Езопа та використали їх відомі нам автори: Жан Лафонтен та Леонід Глібов.
Начало первой главы "Онегина" мы все знаем наизусть с детства: "Мой дядя самых честных правил, когда не в шутку занемог..." Речь идет о Евгении: это его дядя заболел, его мыслями (даже заключенными в кавычки) Пушкин начинает рома). И вся первая глава, казалось бы, рассказывает об Онегине: его детстве, юности, привычках, развлечениях, друзьях.
Эпиграф к этой главе: "И жить торопится и чувствовать спешит" (Князь Вяземский) — тоже про Онегина, это он "жить торопится"...
