Ответ:
Объяснение:
Птицы трогаются в путь не все сразу. Первой, как правило, улетает молодежь, появившаяся на свет весной. И, что самое удивительное, хотя молодые ласточки и другие перелетные птицы никогда не бывали в Африке, они безошибочно летят именно в те места, где обычно зимуют их родители. По-видимому, птицы от рождения знают, куда лететь и в какое время. Чтобы не сбиться с курса в длительном странствии, они ориентируются по солнцу, звездам и прежде всего по магнитному полю Земли. Пока не известно, как действует их "внутренний компас", однако установлено, что многие перелетные птицы реагируют на изменения магнитного поля. Конечно, чтобы лететь по определенному курсу, достаточно и этого "компаса". Но ведь ласточки весной возвращаются не только в ту же самую страну, но именно в ту же деревушку, в тот же самый коровник, под крышей которого вылупились из яйца. Можно подумать, что птица, летая над гнездом, где она вывелась, запоминает отличительные черты местности и поэтому безошибочно находит родину. Но поскольку птицы возвращаются не просто в места, в окрестностях которых было их старое гнездо, а, пролетев несколько тысяч километров, прибывают точно в цель, они должны обладать какими-то особыми качествами. Несмотря на самые тщательные исследования ученых, пока еще никто достоверно не объяснил эти необыкновенные способности.Не всегда ласточки гнездятся рядом с человеком, точнее вынуждены они вынуждены гнездиться рядом с человеком, когда нет естественного места для их обитания. Естественным местом их обитания является отвесный берег реки или оврага, не близко к земле и не близко к вершине, чтобы четвероногие хищники не могли погубить птенцов с земли и не дотянулиь с вершины берега, не могли подползти к гнездам. Большие хищные птицы тоже не опасны ласточкиным гнездам - норкам, так как не подлететь с большими крыльями к отвесу и не зависнуть в воздухе, разоряя гнездо. Питания в заводях предостаточно - комаров, мошек, в поймах рек обильная зелень, в которой водится много жучков.
Ко-рін-ня, на-вчан-ня, знан-ня, тер-пін-ня, умін-ня
Намалює
приїде
дзвенітиме
розтане
поливатиме
носитиме
співатимуть
вкраде
зустріне
розповість
йтиме
плаватиме
працюватиме
гримітиме
знатимуть
<span>приготує</span>
Навіщо потрібні бібліотеки? (Твір-роздум)
Це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. Насправді це словами не описати. Особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. А ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. Тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні... Здається, що я вигадую? Ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре.
Бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. Це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Обмін інформацією та емоціями. Так, саме обмін. Бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читача не менш важливий, ніж голос автора. Колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— Ну, як вистава? — Жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті!» Те ж саме й з книжками. Читач має бути талановитим.
Зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. Але втрачається спілкування з книгою. Хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. Кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її зміст... Коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. Книга — це ніби зовнішність тексту. Без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова.
Бібліотеки не тільки надають нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. Бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. Бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту.
<span>Бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів Але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні?), йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. Задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. Чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.</span>