Реальне:
1. Справді може бути війна .
2. Є люди які "наживаються" за рахунок інших.
3. Завжди є багаті та бідні .
У творі Михайла Стельмаха "Гуси лебеді летять"Самим загадковим, самим кращим був Михайлик.Хлопчик був добрим ,чуйним, справедливим, чесним.
завжди тягнувся до знань.Михайлик дуже кохав природу, прислухався до кожного звуку.Цей хлопчик, дуже хороший та цікавий.
Він ніколи не зупинявся на недосягнутому.Він чув всі переміни в природі, відчував та бачив.Цей хлопчина, дуже хотів уміти читати.Це ще раз доказує, що він не був двірним розбишакою.
цей персонаж мені подобається найбільше
Одного разу, коли я гуляв з моїми друзями, ми знайшли пораненого соловейка. В нього було зламане крило. Ми вирішили його взяти додому. Приніс. Я з моїм другом поклали на стіл полотенце, щоб соловейку було тепліше. Потім ми захотіли його нагодувати, але нічого не знайшли, і тому я попросив свого друга піти до магазину і купити молока та хліба. А тим часом, я взяв шматок хустинки та перев`язав йому зломане крило. Друг прийшов, ми взяли блюдце та налили птишці молока. Соловей охоче випив. ми його поклали на рушник, щоб він поспав. наступного дня ми проснулись і наш соловейко вже літав по моїй кімнаті. Ми його відпустили, він полетів до своїх друзів. сподіваюсь, що уолись його ще побачу
Пропоную так схарактеризувати образ Марусі Богуславки:
Маруся – дівчина-полонянка, що вже не перший рік живе у Туреччині: «Дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка». Незважаючи на те, що вона вже «потурчилась, побусурменилась», вона не забуває рідну Бтьківщину.
Маруся згадує про велике і значне для українців свято – Великдень, та
саме у цей день визволяє усіх українських невільників. У дівчини добра
душа, вона не пройшла повз чужого горя та радить скоріше тікати: «Ой,
козаки, Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте, В городи християнські утікайте». Маруся
зберігає пам’ять про батьків та рідну землю, проте каже, що назад вже
ніколи не повернеться. У цьому і полягає її трагедія. Отже, ставши дружиною турецького хана, дівчина намагається зберігати у своєму
серці любов до Батьківщини та проявляє свої найкращі якості, допомогаючи своєму народові на чужині.
У цьому вірші чітко видно любов письменника до природи, до квітів, сонця, трав, хмар все, що оточує його. Цей вірш сповнений теплими настроями і кольорами. Серце радіє коли уявити всю описану красу... і робиться так тепло і спокійно. Ці рядки передають до нам незбагненність, чарівність навколишньої прирои і спонукають читача зрозуміти її цінність, допомагають поринути у світ природи.
