<span>На Кам’яному острові Пилип привів їх до Кам’яного
острова, де їх зустрів Василь Байлемів. На острові також були хлопці з
Воронівки, що нещодавно пішли козакувати та рудий Мацик. Після вечері та
розпитів у хлопців що і як там дома вони заснули. Вночі Грицик встав і побачив,
що собака пливе на острів і гукнув її до себе, та коли вона підійшла то був
здоровезний вовк. Гриць зойкнув. Це був Тишкевич! На крик прибігли козаки і у
вовкові впізнали Барвінка, який урятував Мацика і був вовком Швайки. Далі
почали розмірковувати хто ж це обкрадає козаків. Санько сказав, що в одному з
них впізнав Тишкевича. Далі Швайка сказав, що є погана новина на землі
Воронівки напали татари. Санько каже Швайці, що напевно щось сталося з Демко та
Тарасівкою. Самі на острові Козаки вирішили зібрати інших козаків, щоб відбити
полонених у татар та розїхалися. Швайка залишив Барвінка на допомогу хлопцям.
Хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома
людьми. Один з них був Тишкевич. Тишкевич Троє висадились на острові, огледіли
його і нікого не знайшли (хлопці з Барвінком сховались). Тишкевич наказав двом
іншим плисти нижче та огледіти там острів, а сам залишився. Хлопці тим часом
взяли Тишкевича у полон та зв’язали йому руки. Коли ж повернулися ті двоє,
сказали їм, що на острові є козаки і передали одного злодія Швайці. Ті не довго
думаючи дременули з тих місць. Переказ «Джури козака Швайки» написав
Гнатюк О. Допит Повернулися козаки, вони відбили десяток бранців, але Мацик і
Швайко пішли проводити бранців. Тож Василь разом з іншими почали допит
Тишкевича, той сказав, що його звати Семен і просив його відпустити.
Вирішили дочекатися Мацика і Швайку, щоб вони вирішували хто ж він є. Та після
вечері його вже не було, він стрибнув на коня і втік. Гонитва Всі схопились на
коней та не знали куди скакати. Тут прискакали Мацик і Швайка. Швайка наказав
всім тепер забиратися на Зміїний острів, а сам продовжив гонитву за Тишкевичем.
За ним поскакали тільки Санько і Грицик. Швайко дізнався, що Тишкевич вже давно
слугував як пану так і татарам і постійно здавав козаків. Хоч Вітрик і був
найшвидший, але Тишкевич встиг доскочити до стану татар. Санькова врожба
Швайка, щоб відволікти татар пускає Вітрика і коней хлопців, самі ж ховаються.
Татари переслідують коней, а Іслам-бек з Тишкевичем розмірковують як далі
діяти. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові.</span>
Ответ:1722 народився Григорій Сковорода, український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог; мандрівний філософ. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Оскільки мав гарний голос і музичний слух, на початку грудня 1741 юного Сковороду взяли до Глухівської співацької школи, звідки повезли до Петербурзької придворної царської хорової капели. Наприкінці серпня 1744 разом з почетом імператриці Єлизавети прибув до Києва. Тут з капели звільнився, отримавши чин "придворного уставника", що означав дворянство з титулуванням "ваше благородіє". 1745–1750 у складі "Токайської комісії з заготівлі вин до царського двору" побував в Угорщині, Словаччині, Австрії. З 1751 вчителював у Переяславському колегіумі, з 1753 був гувернантом В. Томари, сина поміщика С Томари у селі Кавраї, з 1759 викладав у Харківському колегіумі поетику. Упродовж 1760–1762 у повній самотності розмірковував над Божественним промислом і пізнанням себе. 1762 у Харкові познайомився з М. Ковалинським, став його вчителем і другом, згодом, після смерті Сковороди, Ковалинський став його біографом. Від 1769 вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання. Свої філософські трактати і діалоги писав химерною сумішшю церковнослов'янської, української та російської мов, байки – руською книжною мовою, пісні – українською. За життя не надрукував жодного твору. Рішучий поворот, який у розумінні теології і філософії здійснив Сковорода, полягав у відмові від традиційних претензій філософів на створення заг. картини світу, в зосередженні філос. думки навколо питання, що таке щастя і чи може його досягти кожен. Висловлюючись звичними сьогодні словами, Сковорода вбачав основну задачу філософії в побудові філософської антропології, а філософську онтологію, що її розвивали послідовники Г.-В. Лейбніца, не вважав шляхом до розв’язання проблем людини. Сковорода можна вважати передвісником нової епохи – епохи українського романтизму.
Объяснение:
1. Батьки і діти (образ Шрама і Шраменка, Кирила Тура та його рідних).
2. Кохання і подружнє щастя (образи Лесі, Петра, Кирила, Сомка).
3. Роль державного діяча (образи Сомка і Брюховецького).
4. Патріотизм і незалежність держави (образ старого Шрама).
5. Ставлення влади до народу (образи кобзаря, Шрама, Сомка, Пугача).
6. Боротьба добра і зла (образи Сомка і Брюховецького, Шрама, Череваня і Гвинтовки).
<span> 7. Значення народної моралі.</span>