Людина міцніша за кремінь і слабша за мушку. Найкраще зерно ховається на дно. Каша смачніша від балачок.
Свій хліб більш ситний.
Як коротші кроки, то довше життя.
З усієї рідні мати найбільш рідна.
З усіх скарбів найбільш цінним є молодість.
Солодший за все плід праці.
Без кривих і скрипучих дерев лісу не буває.
Бий верхнього, аби аж спідній почув. Великий дуб, дуплуватий.
Вогонь — добрий слуга, але поганий господарь.
Дурні воду каламутять, а спритні рибку хапають.
З брудної води ще чистим ніхто не вийшов.
Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість, що поставиш, то їсть.
Весела думка — половина здоров’я.
Зрубаній голові байдуже за чубом.
Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому
Як небесна височина, — так морська глибина Зимове сонце, як удовине серце Весняне сонце — як дівчини серце
На добрій землі хліб сіють, а на плоху гній возять
На ледачій землі і трава не росте
На необроблені землі лиш бур`ян росте
На поганій землі хліб не родить
На чорній землі білий хліб родить
Мала вода — великий шум
Майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. Входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. Віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера Чорне одержали ім'я Подружки-Зеленушки. Одного разу ми допомагали працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба.
Узимку дуб Берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його стовбура, відчуєш, що кора тепла. У її складках знаходять притулок різні комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. Вітер сухе дубове листя піднімає і заносить у ялинник. Воно, начебто новорічні прикраси, причаїлося у хвої ялинок Подружок-Зеленушок. Крім дубового, у ялинкових гілках ховається й сухе листя беріз, кленів, осик. А влітку Подружки-Зеленушки здаються непоказними, інший гість лісу найчастіше не зверне на них уваги. Хіба можуть вони зрівнятися з величним дубом Берендеєм або з красунею берізкою Снігуркою!
<span>Узимку все змінюється. Темна зелень хвої привертає до себе погляд, вона ніби зігріває тебе в холоднечу. От ми й вирішили напередодні Нового року прикрасити Подружок-Зеленушок різнобарвним серпантином. Як же ми були вражені, коли, прийшовши в черговий вихідний до лісу, не побачили на звичному місці одну з Подружок-Зеленушок. Ялинку хтось зрубав... На пеньку лежала лише сумна сніжна шапка, на сусідній ялинці сиділи, настовбурчившись, горобці. Здавалося, вони теж сумували разом з нами. Ми, звичайно, прикрасили серпантином ялинки, що залишилися. А коли поверталися додому, купили в магазині невеличку ялинку в діжці. Вона ще така маленька, що прикрашати її ми не стали. Зиму вона проведе в нашій квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного дерева. Буде Подружкам-Зеленушкам нова сестричка. </span>
Це мої рідні
Найперше зранку до кого я посміхаюся - це мама.
Вона мене будить до школи і завжди готує смачний сніданок.
Потім я посміхаюся до бабусі, яку я бачу щодня по дорозі зі школи.ї
Ця бабуся дуже старенька, і в неї нікого немає.
Мені її дуже шкода, тому я їй щоразу усміхаюся.
Наступна людина - це вчителька.
Вона мені завжди ставить гарні оцінки,бо я відмінниця.
Я дуже часто усміхаюся, адже є позитивною людиною. люблю вас
