- доброго дня
- доброго
- дайте мені одну буханку хліба
- з вас 3.40
- добре, але у мене лише 100 грн, буде здача
- ні немуде, давайте я вам дам ананаса за 20 грн.
- давайте.
- ну все допобачення
<span> - <u />допобачення</span>
Пропозиція допомоги людини....
-Привіт, друже!
-Привіт, щось сталося?
-Так. Допоможи мені будь ласка! До мене у двері стучить незнайомець, і каже, що це друг моєї мами. Що мені робити? Відкрити?
-Ні! Не в якому разі! Дзвони в міліцію!
-Добре, зараз подзвоню. Але що їм сказати? Що до мене стучить друг мами?? Вони не приїдуть.
-Скажи, що до тебе стучить незнайомець!
-Ні, я краще не буду...
-Тоді я не знаю, що робити... В мене немає варіантів
-Слухай, може погукати когось з вікна? І вони допоможуть?
-Вони тобі не допоможуть, бо вони не знають тебе і твою родину. Давай краще я приїду до тебе?
-Ні, не треба! Бо він тебе помітить....
-Тоді що робити?
-Я не знаю.... Я буду сидіти тихо, ніби немає нікого вдома...
-Хороша ідея!
-Так.... Ну добре, бувай! Буду чекати маму.
-Бувай.
На наступний день
-Привіт, ну що, мама прийшла???
-Той незнайомець і була мама! Вона пожартувала наді мною... Вчора було 1 квітня... Як вона мене налякала!!!
-Так, я теж злякався.
-Ну добре, дякую за допомогу, бувай!!!
-Бувай!!!
1. річки
2. дерева
3. гриби
Мама виховувала нас, недосипаючи ночей.
Недочувши, бабуся неправильно записала номер.
Андрій здав роботу, недописавши.
Не дочекавшись запрошення я пішла в кіно сама.
Я добре здала фізику, недолюблюючи цей предмет.
Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?
Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.