а там,як виявилось,вирвані аркуші з моїм твором.Моєму печальному розчаруванню не було меж.Вчителю я нічого не сказала.Мовчки закрила зошит і сказала,ще не виконала домашнє завдання.Отримала двійку.Довго думала,хто ж це міг зробити.Чомусь здавалося,що це однокласники так невдало пожартували.Прийшла додому похнюплена.Менший братик підбіг і дав мені цукерку.Це мене здивувало,адже раніше таких приступів доброти за малим не помічала.І тут таке зізнання....Вчора,граючись,він випадково вирвав листки із зошита і таким способом хотів вибачитися за скоєне.
Ось так)
Україна - гарна країна. Її мальовничі краї, її прекрасні краєвиди... Це заворожує. Можна зачіпити і архітектуру. Наприклад Київ. Гарне місто, багато гарних будівель та й краєвидів не менше. Можна відмітити Поділ. Дуже гарне, живе місце. Саме в цьому місці, ти наче повертаєшся в старі часи. Гарні будиночки, красиві краєвиди. Так і хочеься залишитись там. Або наприклад, Львів. Як же ж там гарно! Милі вулички, куди не глянь - все неначе веселка розмалювала! Там приєно знаходитись. Час в тому місті так швидко плине... Або взяти ще Одесу. Саме тільки море вже навіває про гарне проведення часу, а місто! З його цікавими будиночками, вузенькими вуличками... А про людей я взагалі мовчу. Їхній колрит вражає! Один одного тут знає!
Ось такий мій рідний край - красивий, теплий і затишний.
Я обожнюю ігри з м'ячем, а найбільше я люблю футбол. Як кажуть, футбол, футбол і ще раз футбол! Я граю в цю гру з весни до пізньої осені на спортмайдачику та шкільному стадіоні. А взимку я займаюся футболом у критому залі спортивного комплексу. Мене туди запросив наш шкільний вчитель фізичного виховання, який там теж веде заняття.Це і є моє улюблене заняття.Я капітан команди,ми їздимо на змагання і часто отримуємо перемогу ,проте іноді проігруємо
<span>
</span>
<span>собачка Хвінка
</span><span>киця Варварка
</span><span>мишка Сіроманка</span>
Недарма люди кажуть, що батьків і Батьківщину не вибирають. Ми можемо вибирати шлях у житті, професію, друзів, але незмінним залишиться те місце, де ми народилися, і сім'я, у якій ми росли.
Недарма слова "батьки" і "Батьківщина" споріднені: обидва слова мають відношення до початку нашого життя, до формування нашої особистості. Характер кожної людини закладається і формується у сім'ї, у ту пору, коли, як говорять у народі, "дитина поперек лави лежить". Дитина росте, і на неї усе більше впливає суспільство тої країни, у якій вона живе. Тому, на мій погляд, саме родина (батькі) та країна (Батьківщина) роблять людину такою, якою вона є.
Потім людина може переїхати жити куди завгодно, але у її душі назавжди залишаться спогади про рідну країну та сім'ю, що її виростила. Батьківщину неможливо забути, як неможливо забути маму і тата. Тому, де б не жили українці, вони залишаються українцями. Бо можна вибрати місце проживання, але не Батьківщину.