Дмитро,відчини двері!
Спонукальне речення містить наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо.
У спонукальному реченні дієслово, як правило, стоїть у наказовому способі, часто використовуються звертання, а також можуть вживатися спонукальні частки хай, нехай, бодай, годі, ну, давай тощо: О земле, велетнів роди! (П. Тичина): Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній (М. Рильський).
Спонукальні речення бувають:
а) власне спонукальні, у яких міститься спонукання до дії; Берімось краще до роботи, змагаймось за нове життя (Леся Українка);
б) бажальні, у яких висловлюється якесь бажання: Хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю нарікання терпіти (О. Гончар).
Для спонукального речення характерна специфічна спонукальна інтонація — часом більш напружена, часом менш. У кі
нці такого речення звичайно ставиться крапка.
Ліс треба охороняти тому що це природа.
-він прикрашає нашу країну
-допомагає очищувати повітря
-там живуть дикі тварини
Суфіксальний спосіб словотвору.
Бо ДЕРЕВ'ЯНИЙ
~~~~~~ ~~ ~~←закінчення
↑. ↑
Це основа. Це суфікс
Погодитися з двісти тридцять сімома студентами.
.... з сто дев'яноста п'ятьма пасажирами
непокоїться - 11 букв, 10 звуків
[н е п о к о й і ц': а]
зареєструватися - 15 букв, 16 звуків
[з а р е й е с т р у в а т и с' а]
