Коли на село напали татари, люди поховалися на острівцях поміж непролазним болотом. Із села їх не було видно, тому що болото заросло височенним очеретом. Татари й не думали, що там можна сховатися. Вони вважали, що мешканці села перебралися кудись далеко.
Тут увагу ворогів привернули чайки, які кружляли над болотом, непокоїлися, голосно кричали. Татари зрозуміли, що люди переховуються саме там. Вони почали шукати шляху через болото. Втікачів урятувало те, що нападникам не вдалося знайти стежки.
Через кілька днів татари відступили. А врятовані люди прозвали чайок татарськими птицями за те, що ті видали їхню схованку.
Кажуть, що не любили чайок і козаки. Коли запорожці пливли морем на своїх човнах, вони намагались напасти на турецькі галери зненацька. Чайки скупчувалися над козацькими чайками і тим самим попереджали турків про можливий напад.
<span>Ось як пояснює народ, за що чайку називають татарською птицею</span>
З кожним днем все холоднішає і холоднішає, жовтіє листячко і не кваплячись опадає, ніби його хтось приклеїв до дерева. Не люблю осінь, бо вона завжди свідчить, що треба вчитися, ходити до школи і робити уроки. Не варто свідчити, що ця пора року зовсім мені не подобається.Ні, в цей час дуже багато позитивних моментів, наприклад, осінню моє день народження. Осінь - незвичайна пора, скільки вона дарує подарунків для нас, дуже багато, а які ж вони смачні!Очі розбігаються від багатства кольорів осені: і червоний, і жовтий, помаранчевий, коричневий. Ідеш вулицею і милуєшся красою і так любо-любо стає у душі. Прийшла осінь! Моя улюблена пора року!
Тато подарував матусі скількись квітів.
Дехто сьогодні підійшов до мене.
У нашому дворі відбувається казна-що.
Зазвичай ми з сім*єю пораємося по господарству разом. Та все одно , у кожного є свої обов*язки, те , за чим слідкує тільки він . В мої зобов*язання входить щоденно поливати квіти та доглядати за ними . Також , я зобов*язана(ий) витирати пил по вьому дому (всій квартирі). Кожної суботи я пилососю. В нашій сім*ї кожен обов*язково після себе має помити посуд.
Дивовижний світ, чарівний своєю чистотою і свіжістю - водне середовище близька людству з самого першого моменту його зародження, і значення води в житті кожного з нас переоцінити складно, адже вода - це, по суті, і є життя, і все живе харчується її чарівної і цілющою вологою.
Відомо, що всі природні явища на Землі підпорядковані строгим і неймовірно струнким і непохитним законам, і круговорот води - не виняток, а зайве підтвердження того, наскільки великий і могутній вселенський Розум. Ніщо живе не може існувати без водної стихії, будь то нищівні океанські хвилі, мирні річкові потоки, дзюркотливі струмочки, потужні зливи або рідкісні краплі, що зрошують пустельні землі.
Без води неможливо уявити собі і життя людини, адже це одна з основних складових його організму, без якої існування життя на землі абсолютно виключено. І знайоме кожному почуття спраги - ні що інше як природне нагадування організму про необхідність своєчасно поповнити свій водний баланс.
Вода живить кожну клітинку людського тіла. Вона дарує молодість і оновлення, красу і небувалу енергію. Як і вся жива природа, людина радіє спілкуванню з водною стихією, щиро насолоджуючись крапельками роси на літньому лузі, шумом і силою морського прибою, нога за течією лісових струмків і розкотистим травневими грозами. І ця природна тяга до пишності і досконалості води завжди жива, ковток за ковтком живлячи нас цілющою вологою.
