Дина помогла Жилину, потому что он ей понравился как друг, а так же он Лепид ей кукол из глины. Писатель хочет сказать, что нужно всегда помогать друзьям в трудной ситуации не смотря ни на что.
Просто в баснях зверям не дают имени, и вот название зверя служит ему именем. Грубо говоря, в басне у персонажа "лягушка" имя и есть: Лягушка.
Була країна і в ній був король який був не войовничим і його країна не мала ніякого розвитку.По обідам всі мали спати,всі лицарі героїчні повтікали в інші країни, тут лишилися лиш ледарі.Та от король зрозумів що потрібно видавати заміж свою доньку.Йому розказали що бачили люди дракона біля річки і що можна зробити турнір,той хто убє дракона той одружится на принцесі.
Був собі дракон який жив собі сам у печері,де й народився.Він нічого не знав про своїх предків.Він зустрів пустельника який навчив його читати та говорити.Потім пустельник пішов до корль і розказав йому про Грицька(так звали дракона),король на диво здружився з Грицьком і Пустельником і приходив до них.Та раптом Пустельник вмирає і король підло давить на жалість Грицька і той все таки пішов на грець.На тому греці був лицар один,і цар хотів щобсаме він став чоловіком і того дракон саме йому підавався але лицар не зміг його убити бо дракон почав тихо плакати,замість нього дракона убив його джура.Джура одружився з принцесою.А король зійшовши з розуму зрозумівши його величезну помилку,помер з горя біля могил його друзів
Чайкий -герой своего времени. Чацкий человек инокомысляший , он не думает как другие , все молодые парни хотят служить , а он говорит служить бы рад прислуживаться тошно , во времена Сталина его бы давно уже расстреляли за
То что он не плывет по волне , а он думает по своему , у него свои точки зрения , он не такой как все , он лично!
Закружилась листва золотая
В розоватой воде на пруду,
Словно бабочек легкая стая
С замираньем летит на звезду.
Я сегодня влюблен в этот вечер,
Близок сердцу желтеющий дол.
Отрок-ветер по самые плечи
Заголил на березке подол.
И в душе и в долине прохлада,
Синий сумрак как стадо овец,
За калиткою смолкшего сада
Прозвенит и замрет бубенец.
Я еще никогда бережливо
Так не слушал разумную плоть,
Хорошо бы, как ветками ива,
Опрокинуться в розовость вод.
Хорошо бы, на стог улыбаясь,
Мордой месяца сено жевать...
Где ты, где, моя тихая радость,
Все любя, ничего не желать?
(С. Есенин)
