Князь Серебряный, Елена Дмитриевна.Дружин Андреевич Морозов Иван Грозный <span>Борис Годунов </span>
Например держать в страхе
Секрет у статуї бо тухольці гадали що вона священна і це їх обороняло
Ответ:
Главный персонаж романа Владислава Крапивина «Мальчик со шпагой», на страницах которого показано становление и укрепление его характера [1]. Также участвует в романе «Рыжее знамя упрямства» и упоминается в романе «Бронзовый мальчик». Серёжа Каховский относится к наиболее ярким образам 11—13-летних подростков в творчестве Крапивина — честным и благородным, гордым и справедливым, добрым и мечтательным. Сергей Каховский родился предположительно в 1960-м году: известно, что в 1972-м ему было 12 лет. Рано, в пятилетнем возрасте, лишился матери. В семь лет, как и все советские дети, пошёл в первый класс общеобразовательной школы.
В шестом классе Серёжа познакомился с отрядом «Эспада», в который он также приводит своих друзей — Наташу Лесникову, Генку Медведева по прозвищу «Кузнечик» и Димку Соломина. В «Эспаде» Сергей получает звание капитана.
Однажды на двенадцатилетнего Сергея нападают хулиганы во главе с двадцатилетним рецидивистом, и он, используя навыки фехтования, полученные в «Эспаде», выходит победителем из неравной схватки.
После распада «Эспады» Сергей стоит у истоков её возрождения.
После окончания школы Сергей, как и мечтал, стал археологом и переехал в Севастополь. Перед этим он некоторое время работал на кафедре у профессора Денисова, отца Сани Денисова, персонажа романов «Бронзовый мальчик» и «Рыжее знамя упрямства».
Объяснение:
Ліричний герой вірша
горить бажанням перетворити світ. Він уявляє собі, що все буде
раціонально, з користю: зорі — дітям, барви -— гарній дівчині, щоб її
покохав хлопець. Герой сповнений радості життя, яку дає природа —
гамірливий ярмарок, і напівіронічно, напівжартівливо скаржиться, що в
ній немає ладу, якого б йому хотілося.
Тільки такий оригінальний митець, як Михайло Семенко, міг поставити таке
безглузде, на перший погляд, запитання: Чому не можна перевернути світ?
Щоб поставити все догори ногами?
Виявляється, що подібне «бажання» М. Семенко може здійснити сам, і не
знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. Перевертання світу,
здійснене ліричним героєм поезії М. Семенка, виглядає дещо дивним. Він
стягує місяця й дає йому «березової каші», роздає дітям зірки замість
іграшок, а служниці Маші дарує весняні берези, щоб її покохав Петька.
Михайло Семенко любить постійні зміни, постійну динаміку, Його не
влаштовує навіть сама природа, він називає її «балаганом» і прагне, щоб
її «чорти вхопили», адже його «бажання» неможливо виконати.