Якщо ідейно-художній, то ось який писали ми.
Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.
Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.
Основна думка:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Повтор:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я».
Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка».
Порівняння: «лебеді, як мрії».
Бо його тато був ковалем. ВІн робив підкови для конів, Іван тому всьому вчився також. А потім, вже на ногах конів, підкови стукали по каменю. Тому й так назвали)
Коляда дуже веселе свято.якщо ти поколядуэш то ти ныколи цего не забудеш
I. Творчість І. Карпенка-Карого у контексті розвитку української драматургії й театру кінця XIX ст. (Відомий драматург І. Карпенко-Карий стояв біля витоків нової української драматургії. Найчастіше у своїх творах він звертався до соціальних проблем і суспільних відносин. З нещадною правдою він показав нові зміни на селі, зобразив позитивні і негативні риси своїх персонажів, висміяв прагнення до наживи і швидкого збагачення.)
<span>II. Трагічні та комічні мотиви п'єси "Сто тисяч". (І. Карпенко-Карий майстерно показав, як жадібність головного героя, його нестримне прагнення до збагачення навіть нечесним шляхом, призводять до комічних, а часом і драматичних ситуацій. Отримавши від жида-шахрая папірці замість фальшивих грошей, Герасим Калитка мало не вкоротив собі віку.) </span>
<span>1. "...і все то гроші, гроші, гроші...". (Калитка добре розуміє, що вся його земля — то є гроші, але прагнення якнайшвидше здобути гроші штовхають його на сумнівні шахрайські угоди. Жадібність настільки затьмарила йому очі, що він як заможний хазяїн, не прорахував усі ризики майбутньої афери. У дрібницях він хитрий і обережний: послав свого кума Савку поміняти в казначействі нібито фальшиві гроші, отримані від єврея. Проте в головному — довірливий і обмежений. До того ж він не хазяїн свого слова. Видаючи доньку заміж, він одурив сватів, пообіцявши п'ять тисяч карбованців, а відбувшись худобою. Зятеві нахабно зауважив: "Обіцянка — ця-цянка, а дурневі радість".) </span>
<span>2. Жадібність, що обернулася крахом. (У народі кажуть, що на кожного шахрая знайдеться ще більший шахрай. Єврей Невідомий виявився хитрішим і спритнішим, ніж Герасим Калитка. Сільський багатій залишився без грошей, без надії прихопити собі новий ласий шматочок землі. Щоправда, є у цьому й позитив. Герасим на радість синові й дружині дозволив Роману одружитися із працьовитою наймичкою Мотрею.) </span>
<span>III. Правда життя, як вона є. (Понад століття п'єси Івана Карпенка-Карого мають незмінний успіх. Проблеми, які порушив автор, актуальні і сьогодні. Від комічного до трагічного — один крок. Адже тема грошей — одвічна тема. І стоятиме вона гостро у контексті людських стосунків, допоки існуватимуть грошові відносини.)</span>
