Рано вранці нерозлучні друзі Сергій та Андрій підгодовували каченят. Як раптом один із них звернув увагу на прибережні кущі, де знаходилось гніздо дикої качки. Цю качку знали всі місцеві, всі добре до неї ставились після того як минулого року хлопці прогнали собаку та врятували її. Після цього качка стала прикрасою берега, а хлопці, героями.
Привіт, зимо, як ти? Давно не бачились. Чомусь твої сніги, морози і вітри вже не такі люті, як раніше. Невже ти стала добріша? Де твоя суворість, як у вчительки з алгебри? Я б залюбки поговорила з тобою за чашечкою какао. Здається, наша розмова затягнеться надовго. А потім, ми підемо ліпити сніговика, як малі діти. Чому, зимо, ти мене завжди повертаєш у ранє дитинство, у той час, коли школа не дошкуляла своїми домашніми завданнями і ми могли годинами бігати з друзями морозними вечорами. Ми могли кидати б сніжками у чужих дітей і довго ховатися за стінами будинків, сміючись. Сподіваюсь, зимо, тобі теж весело...
Моя улюблена пора року це весна. Весною все на землі пробуджуеться до нового життя. Розтає сніг, з"являється молода зелена травичка. На деревах і кущах розпускаються листочки. Весною весело співають струмочки, на всі голоси прославляють прихід весни пернаті музиканти: шпаки, граки, лелеки. Вони починають вити гнізда, готувати житло для майбутніх пташенят. Повітря наповнюється духмяним запахом рослин. Я люблю спостерігати за весняною природою.
Рубашка, кофта, светр, шапка,носки. Знай, это не
Утро пришло громыхнул гром молния сверкнула полил дождь сад зашумел в воздухе разлилась свежесть.