Існують багато речей, що можуть назавжди змінити життя будь-якої людини. До них, безсумнівно, можна віднести хворобу близької людини, появу своєї дитини з її особливостями, із власним характером... А чи можуть щось зробити зовнішні фактори, або вони існують лише для їх авторів? Я вважаю, ні! Багато книжок, музичних творів, витворів кінематографії, живопису, скульптури, архітектури та інших галузей людського буття впливвають на світосприйняття певної особистості. Величезна кількість культурних надбань може з ніг на голову перегорнути життя. Я впевнений у цьому.
Насамперед величезну роль відігрує музичне мистецтво. Так, можливо, хтось не погодиться з подібною думкою, міркуючи, що куди більше значення має література. Значення - так, але найактуальнішою у сучасному світі залишається музика. Ми живемо у такий час, коли молодь більш поважає ноти та мелодії, ніж сторінки підручників. Я вважаю, що музика може зробити неможливе: вона оживляє, надає сил, несе у собі неперевершенний заряд бодьорості та найкращого настрою. Вона також може виховувати людство патріотичним. Наприклад, я дуже люблю українську народну пісню "Як у нас на Україні", де якнайкраще описані почуття мешканців нашої величезної держави. Якщо ви не слухали цього митецького витвору, ябов'язково виправте цю помилку. У мелодії таких пісень ми чуємо усю велич, усю силу рідної неньки-України, а перед очами так і постають образи яскраво-жовтого борошна та найчистішого неба, найвеселіших та найдобріших людей... Проте не лише сучасна музика може вплинути на самовдосконавення людини. Я дуже люблю твір Вівальді "Пори року. Весна". Скільки дивовижних звуків таїть вона у собі, а цей опис природи, коли починають текти найперші річки, коли з'являються перші по-весняному теплі проміні сонця, коли усе навколо оживає... Вони незабутні та неперевершені! Саме вони вчать нас цінувати природу, бачити усе гарне навколо. А чого стоїть твір "Реквієм по мрії на гітарі", який підносить слухача до небес, змушує відчути прилив сил та життєвої енергії.
Література у сучасному світі також не залишається на останніх позиціях. Змалечку усі ми читаємо книжки, пізнаємо світ крізь призму авторського світосприйняття. Я, наприклад, дуже люблю твір Андрія Платонова "Юшка", де автор описав скрутні умови життя дорослого чоловіка, який був настільки терплячим, що дозволяв навіть знищувати себе, як представника соціуму. Інший твір "І мертвим, і живим, і ненародженим..." Т.Г.Шевченка - величезний витвір, який несе у маси найголовніші вислови: "Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя, а то залізете на небо - і ми не ми, і я не я" та "Нема не світі України, ні другого Дніпра, а ви претесь на чужину, шукати доброго добра", які навчають нас бути патріотами своєї держави, поважати владу, не зраджувати людям та мати свій розум замість того, щоб сліпо підкорюватися думкам більшості.
Художнє мистецтво, кінематографія, спульптури та архітектура завжди працюють біч - о - біч, Лише укупі вони можуть змінити життя людини, змусити замислюватися про якісь найскладніші та найважливіші речі. Так вони можуть описувати найвеличезнішу, найповнішу палітру почуттів: від простої радості, насолоди, до жаху, війни, смерті... Лише у такі моменти ми розуміємо справжній устрій життя, бачимо те, що по-справжньому оточує нас. На мент єдиний ми виходимо зі своїх мрій, у яких постійно живемо, та поринаємо до таого світу, яким його бачить автор роботи. А майстри ж помічають значно більше, ніж ми, прості люди. Вони можуть описати те, що ми навіть можемо не помітити.
Отже, мистецтво у різних його проявах впливає на людину, воно може змінити його внутрішній світ, а значить, і його життя, вчинки. Загалом я вважаю, що мистецтво гарно сприяє на будь-яку людину, бо змушує побачити світ справжніи очима, а не крізь призму рожевих окулярів; воно вчить нас бути більш моральними людьми, чесними, відвертими, патріотчними, міркувати про наслідки наших дій наперед.
В нашій дружбі – наша сила. Я вважаю, шо саме це прислів’я точно може охарактеризувати справжнього друга, який зможе і порадіти разом зі мною, і поспівчувати. Так хто ж такий справжній друг? На мою думку, друг – це та людина, якій можна довірити все саме сокровенне та важливе. Це людина, яка завжди допоможе та розвеселить, яка разом зі мною буде і плакати, і сміятись. Як це банально б не звучало, але справжні друзі проявляються в біді. Гарний, добрий і веселий товариш не завжди може стати другом, тому що друзі – це споріднені душі. Це коли я починаю щось говорити, а він вже знає, що я скажу. Правда відносин, доброта, схожість життєвих поглядів – це основа справжньої дружби. Я вважаю, що саме ці особливості можуть включити реальну дружбу. Велика кількість друзів ще не означає, що їх по-справжньому скільки. Зазвичай, більшість так званих «друзів» являються звичайними товаришами, або знайомими. Не кожна людина зможе стати ним, адже вони перевіряються часом. Дружба може існувати протягом всього життя, а може закінчитись ще в школі. Треба чітко розуміти хто для тебе друг, а хто ні. Веселі компанії, гумор, прикольні життєві ситуації – це все допомагає відкрити людину з іншої сторони. Не рідко буває так, що в якійсь незвичній та некомфортній ситуації твій товариш відкривається зовсім з іншого неочікуваного боку.
Ось такі «подарунки» життя і відсівають справжніх від підробних. Звісно, розуміти той факт, що все було підробне важко, але дуже добре, коли все ж такі події стаються в нашому житті. Не варто жалітись, тому що час розставить все і всіх по своїм місцям. Справжні друзі залишаться поруч, а «фальшивки» відійдуть на другий бік. Якщо людина зустріла на своєму шляху реальних друзів, то їй дуже пощастило. Бувають такі випадки, що людина живе самотня без чієїсь підтримки. В таких ситуаціях, мабуть, треба аналізувати вже свою поведінку та характер.
