<em>Тому що він перший раз йшов по " дорозі кохання " і він нехотів так швидко пройти дорогу і тянув час плентачись, Так він зрозумів, що то була помилка коли побачив Гальку Козачок з Петром Білим і назвав Галю зміюкою лукавою.</em>
Епітети: «країна пишна, вільна, щастям горда»; «непідкупні уста», «щира» дяка.
<span>Метафора: «уряд «блюде» закони».</span>Порівняння: «дба про всіх, немов про рідних».
Повтори: «у остросі...», «держиморда...», «батогами...», «та не вголос», «тільки бідних...», «Русь єдина...», «в Сибіряку...», «крім своєї...».
<span>Сатира, сарказм.</span>
В)складна символіка, пишність, вигадливість форми
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:
Під гаєм в'ється річенька,
Мов скло вона блистить.
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.
Матир ласкава добра привчае михайлика до единсва з природою любить землю уважна
батько високий кримезний носить михайлика до школи допомогаэ йому сильний
дибусь даэ поради михайлику завжди вислухаэ допоможе та зробить щось для михайлика добрий уважний
бабуся щедра добра ласкава привчаэ михайлика молится богу любить квити навчаэ життю