При заключении трудового договора в соответствии со статьей 65 Трудового кодекса РФ лицо, поступающее на работу, предъявляет работодателю:
1)паспорт или иной документ, удостоверяющий личность;
2)трудовую книжку, за исключением случаев, когда трудовой договор заключается впервые или работник поступает на работу на условиях совместительства;
3)траховое свидетельство государственного пенсионного страхования;
4)документы воинского учета - для военнообязанных и лиц, подлежащих призыву на военную службу;
5)документ об образовании, о квалификации или наличии специальных знаний - при поступлении на работу, требующую специальных знаний или специальной подготовки. Иные документы работодатель требовать не имеет права.
Главное правило – никогда не говорите плохо о людях, как бы ни были злы на них, не сплетничайте (это не пристало воспитанному человеку). Необходимо стараться вести себя так, чтобы вы сами ощущали себя достойным этого общества. Есть такое высказывание: относись к другим людям так, как хотел бы, чтобы они относились к тебе. Старайтесь следовать этому высказыванию.
Правопорушеннями називають такі вчинки людей, якими порушуються приписи діючого права, передусім положення Конституції і законів України. Великий німецький філософ Гегель називав правопорушення неправом і вважав його проявом «абсолютного зла».
Люди здебільшого дотримуються приписів права, однак правопорушення вчинюються досить часто, а їх загальна кількість є настільки значною, що це викликає зрозумілу тривогу громадян. Тому важливим питанням є встановлення та усунення причин правопорушень.
Історія свідчить, що правопорушення трапляються в усіх країнах і суспільствах незалежно від їхнього державного устрою та суспільного ладу, і цілковито їх викорінити ще нікому не вдавалося. Щоправда, для кожної епохи характерні свої особливі уявлення про правопорушення. У XVI ст. торгівля наркотичними засобами, які на той час уже почали з'являтися в Європі, не вважалася протизаконною, а от щонайменші сумніви стосовно догматів панівної католицької релігії розглядались як страшний злочин і каралися в основному спаленням «безбожників, чаклунів та єретиків». Сьогодні ситуація докорінно змінилася: релігійні переконання є приватною справою особи, в яку право майже не втручається, а от торгівля наркотиками всюди вважається одним із найтяжчих злочинів і карається тривалим позбавленням волі, а у деяких країнах —навіть смертною карою.
Питання про причини правопорушень завжди було й залишається складним. Глобальною причиною всіх правопорушень є соціальні суперечності (їх можна назвати «хворобами суспільства»), які завжди існують у суспільстві. Вони призводять до того, що інтереси окремих соціальних груп, іноді окремих осіб приходять у суперечність із загальними інтересами, а тому соціальні схильності, моральні уявлення й спрямування діяльності цих людей різко відрізняються від вимог існуючого права, а звідси виникає схильність до їх порушення.
Що стосується окремих правопорушень, то їх вчинення може бути викликане різними, іноді не залежними одна від одної причинами: це можуть бути причини економічного характеру (наприклад, неможливість знайти роботу і легальний заробіток); соціальні причини (зокрема, недоліки виховної та освітньої роботи); обставини сімейного характеру або ж інші особливості середовища, в якому живе потенційний правопорушник, причини особистого характеру (наприклад, схильність до алкоголю чи вживання наркотиків) тощо.
Іноді причиною правопорушень виступає і недосконалість чинного законодавства — наприклад, надмірні ставки оподаткування юридичних осіб змушують їхніх керівників шукати шляхи ухилення від сплати податків, оскільки без цього виробнича чи комерційна діяльність підприємства буде просто неможливою. У цьому випадку, звичайно ж, необхідно усунути подібну причину — за наявності більш оптимальних податків буде менше тих, хто ухилятиметься від їх сплати.
Вчені-кримінологи протягом тривалого часу (ще з кінця XIX ст., коли відомий італійський кримінолог Чезаре Ломброзо висловив думку, що той, хто вчинює злочини, є злочинцем від народження) намагаються знайти відповідь на питання, чи існує зв'язок між генетичними особливостями людини і схильністю до вчинення правопорушень; однак переконливих доказів, які б підтверджували чи спростовували такий зв'язок, поки що немає.
Правопорушення, як правило, зумовлюється не якоюсь однією окремою причиною, а відразу багатьма. Виявлення цих причин і вжиття заходів до їх усунення є одним із завдань діяльності правоохоронних органів і посадових осіб держави, слідчого, який розслідує справу про вчинення злочину. Проте завдання цілковито усунути всі причини правопорушень має утопічний вигляд: адже для цього потрібно усунути всі суперечності, які існують у суспільстві. Подібні спроби вже робилися, зокрема на початку нашого століття, однак успіху не досягли. Отже, завдання держави полягає в тому, щоб звести причини, які викликають правопорушення, до якнайнижчого можливого рівня, що дасть суспільству змогу здійснювати ефективний контроль над протиправними діями, і передусім над з
Источники права - формы закрепления (внешнего выражения) правовых норм. Основными источниками права являются:
<span>- нормативно-правовые акты и правовые обычаи; </span>
<span>- судебные прецеденты; и </span>
<span>- международные и внутригосударственные договоры. </span>
<span>Нормативно-правовые акты обычно подразделяются на законы и подзаконные акты (нормативные акты (органов) исполнительной власти (указы, постановления) , нормативные акты органов конституционного контроля (надзора) , парламентские регламенты и постановления, акты (органов) местного самоуправления, инструкции, приказы и т. д.) . В свою очередь, законы по степени важности подразделяются на основные (конституции) , конституционные, органические и обычные. Юридические прецеденты (т. е. образцы поведения, действий) бывают судебными и административными. Обычаи представляют собой сложившиеся в обществе правила поведения, которые впоследствии государство берет под свою защиту, переводя в ранг правовых норм. Договоры порождают правовые отношения (обязательства) , которые исчезают после выполнения условий договора. В России источниками права являются: Конституция РФ, федеральные конституционные законы, федеральные законы, регламенты и др. нормоустанавливаю-щие постановления палат Федерального Собрания РФ, указы Президента РФ, постановления Правительства РФ, подзаконные нормативные акты отраслевых федеральных органов исполнительной власти, имеющие нормативный характер постановления высших федеральных судов, международные договоры и соглашения РФ, договоры о разграничении предметов ведения между органами государственный власти'РФ и органами государственный власти субъектов РФ, конституции, уставы и др. нормативные акты субъектов РФ, договоры между субъектами РФ, акты органов местного самоуправления. В некоторых странах (например, в Великобритании) большую роль играют прецеденты (в РФ прецеденты пока играют незначительную роль) . В странах с хорошо сохранившимися патриархальными традициями значительное внимание уделяется правовым обычаям.</span>